Коли Ріка в нестримному розгоні
Весною рине в Моря широчінь,
Ніщо Не стане їй на Перепоні,
Не перепинить пристрасних Стремлінь.
Як довго тиснути на зігнуту Пружину,
Вона розпрямиться - і Лиха начувайсь.
І ледве чи Хто стримає Лавину,
Якщо вже покотилась-полилась.
Мільйони сніжних клаптиків - Лавина.
Мільйони нас - Нескорений Народ,
Де Кожен - з гордим іменем ЛЮДИНА
І Кожен Не манкурт, а Патріот.
Нас Панство сите тихо зневажало,
Тримало в незнанні, як у Багні.
І Гідність людська врешті решт повстала,
Прорвала Греблю Тиску і Брехні.
За власне Право Жити і Радіти,
Самим свій Шлях і Долю вибирать.
За те, щоб Матір шанували Діти
І щоб Ніхто Не смів її зайнять!
У лоні України - центр Європи.
Не зрадимо ж Омріяній Меті!
Ми Вільні Люди, Не тупі холопи,
Свобода нам - що Сонце у Житті.
Людська Ріка в революційнім Вирі
Змела Стіну Обману і Підлот.
...Хай сплине Час, і в Злагоді і в Мирі
Ще Буде Гідно Жити цей НАРОД!
Ірина ВАСИЛЬКІВСЬКА