Читай сам, читай разом з батьками!



Був звичайнісінький вечір,
Світло в будинку горіло...
Коїлись звичнії речі...
Жінка вечерю варила,
Діти сиділи в планшетах,
Батько дивився новини,
Дзвінко шкварчали котлети,
Бабця в'язала кофтину...
Поки раптово в будинку
Світло не зникло в кімнатах!
Зразу спинилася жінка...

Полум'я жовтії крила,
Мовби,вогняне волосся!
Діти вмостились до столу,
Мати вечерю наклала...
Місячне сяйво знадвору
В вікна до них заглядало...
Слухали татові байки,
Бабці прадавні секрети...
Без телевізору лайки,
Без телешоу з планшету...
Вперше вечеря здалася
Дітям такою смачною!
Далі у домі знайшлася
В шафі коробка із грою...
В темряві так під свічками
Грали і щиро сміялись
Бабця і діти з батьками...
Зорі з вікна милувались...
Так вони дружно сиділи,
Поки із люстри в будинку
Сяйвом їх не осліпило...
З місця не зрушила жінка...
А телевізор з кімнати,
Швидко розплющивги око,
Голосно кликав вже тата,
Чорним поблискував боком...
Нові на ліжку планшети
Вже на дітей зачекалась,
В бабці у кріслі газета,
Нібито, все поверталось...
Та якось дивно з-за столу
Діти не стали вставати...
Бабця завісила штори,
Вийшов умить кудись тато...
Стихнув крикун одноокий,
Мати всміхнулась тихенько...
З дітьми робити уроки
Разом зібрались скоренько...
Потім бабуся читала
Тихо і дуже цікаво...
Зорі за тим наглядали
І посміхались ласкаво...
Був звичайнісінький вечір
Ні я брешу-особливий...
В темряві світлії речі...
Вогником свічечки-диво...
Іноді дуже нам треба
Втратить комфортне і звичне,
Стелю змінити на небо...
Дещо буденне-на вічне!
Іноді світло зникає
І не завжди у будинках...
Просто то зорі чекають,
Щоб запалала вуглинка...
Та що вогняним волоссям
Буде у серці палати...
Те,чого так боїмося
Вчить нас безкрилих літати.
Огнєва Інелла



Розділ