;
ДОБІРКА МАТЕРІАЛІВ ДО ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ!
- Євгеній Морі. Вплив Чорнобильської трагедії на мистецтво: книги, фільми, музика та комп'ютерні ігри. https://suspilne.media/125545-vpliv-cornobilskoi.../
- Олена Гусейнова. 5 книжок про Чорнобильську катастрофу, які радить прочитати літературознавиця Тамара Гундорова. https://suspilne.media/126500-top-5-knizok-pro.../
- Катерина Толокольнікова. Як говорити з дітьми про Чорнобильську катастрофу? Розповідає письменниця Катерина Міхаліцина. https://suspilne.media/125870-ak-rozpovidati-ditam-pro.../
- Катерина Толокольнікова. Чому українці їдуть жити і працювати у зону відчуження? Розповідає авторка фільму "Люди зони". https://suspilne.media/125779-comu-ukrainci-idut-ziti-i.../
- Євгеній Морі. До річниці Чорнобильської трагедії: сім історій про ядерні катастрофи. https://suspilne.media/29668-cornobilska-tragedia-sim.../
СІМ НАЙКРАЩИХ ФІЛЬМІВ ПРО АВАРІЮ НА ЧАЕС
Цього року аварія на Чорнобильській АЕС перетне 35-річний рубіж. Але що ми знаємо про найбільшу техногенну катастрофу ХХ століття? Ми підібрали сім документальних та художніх стрічок, які допомагають краще розібратися у причинах і наслідках катастрофи, а також її впливі на життя українців та українок.
«Чорнобиль» (2019) https://youtu.be/s9APLXM9Ei8
Мінісеріал “Чорнобиль” – це екранізація подій, що сталися 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній станції, від HBO. Критики хвалять цей серіал за вражаючі ілюстрації того жаху, який пережили люди, та бездоганну гру акторів.
«Чорнобиль – Хроніка важких тижнів» (1986)
Перший документальний фільм про Чорнобильську катастрофу, який знімали одразу після вибуху та в перші місяці ліквідації трагедії. У стрічці зібрані правдиві спогади свідків, через що фільм був навіть забороненим до показу в СРСР.
«Двері» (2008) https://youtu.be/Qn99F3X_LDQ
Короткометражна драма, номінована на Оскар, знята на основі глави книги “Чорнобильська молитва” Нобелівської лауреатки Світлани Алексієвич.
«Земля забуття» (2011) https://youtu.be/YCnkLe9nKA4
«Земля забуття» – фільм режисури Мішель Боганім розповідає історію кількох осіб і їхніх сімей, життя яких було зламане та знищене трагічним вибухом. Для Ані та Петра 26 квітня 1986 року мало стати найщасливішим днем – днем шлюбу, Олексій, інженер електростанції, разом із сином Валерієм, вирішили посадити дерево. Лісничий Микола робив свій щоденний обхід лісу навколо станції.
«Ядерні відходи» (2012)
Короткометражний фільм відомого українського режисера Мирослава Слабошпицького. Він – водій вантажівки на фабриці з утилізації ядерних відходів у Чорнобильській зоні. Вона працює в пральні там же. Їхні життя і робота підпорядковані одному ритму і розписані по годинах.
«Чорнобиль. Точка часу» (2016) https://youtu.be/55ueObCiq-w
Документальний фільм, створений UA:Перший через тридцять років після катастрофи про руїни чорнобильської науки, вимушених переселенців та унікальний полігон для досліджень. Катастрофа на Чорнобильській атомній електростанції – трагедія, яка повинна стати уроком і поштовхом бути готовим відповісти на подібні виклики сучасності.
Документальні ролики від National Geographic
Одне з найвідоміших науково-популярних видань вже давно перестало бути просто журналом і, серед іншого, випускає короткі освітні відео. Завдяки журналістам за менш ніж п’ять хвилин можна побувати в Зоні відчуження, дізнатися, що сталося з природою в Зоні за понад 30 років існування майже без людей, а заодно почитати текст про причини і наслідки катастрофи.
18 квітня - Міжнародний день пам’яток і визначних місць, в Україні - День пам’яток історії та культури
Україна − держава з багатовіковою історією та культурою. Кожна епоха залишає нам у спадщину пам'ятку архітектури чи історії, що зберігає в собі згадку про певну визначну подію чи особистість. У кожному регіоні є свої визначні пам'ятки − перлини української землі. Це справжній скарб, наша гордість і надбання. До наших днів збереглися середньовічні фортеці, палаци та садиби, стародавні монастирі та храми, багато інших унікальних архітектурних витворів мистецтва, що навіки прославили своїх майстрів.
Спадщина України в ЮНЕСКО:
– Київський Софійський собор (Київ)
– Києво-Печерська лавра (Київ)
– Ансамбль історичного центру Львова (Львів)
– Пункти геодезичної дуги Струве (Хмельницька і Одеська області)
– Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини (Українські та Словацькі Карпати, Німеччина)
– Резиденція Буковинських митрополитів (Чернівці)
– Дерев’яні церкви Карпатського регіону:
– Церква Святого Духа (Львівська область, Жовківський район, с. Потелич)
– Церква Собору Пресвятої Богородиці (Львівська область, Турківський район, с. Матків)
– Церква Святої Трійці (Львівська область, Жовква)
– Церква святого Юра (Львівська область, Дрогобич)
– Церква Святого Духа (Івано-Франківська область, Рогатин)
– Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Нижній Вербіж)
– Церква Вознесіння Господнього (Закарпатська область, Рахівський район, селище Ясіня)
– Церква святого Михайла (Закарпатська область, Жовківський район,
с. Ужок)
– Руїни стародавнього міста Херсонес
Як митці минулого століття боролися за вільну Україну
Українська поезія схожа на дітей, народжених у бомбосховищах. Вона зростала під вогнем, у підпіллях, в еміграції, в тюрмах та політичних таборах. Ми вибрали п’ятьох митців минулого сторіччя, які не мовчали в найстрашніші часи і для яких Україна була понад усе. Сьогодні їхні історії стають більш зрозумілими, а вірші звучать наче заповіти.
Василь Стус
"Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість поєднується з криком його нації"
Так писав Василь Стус, геній світового рівня, поет, що майстерно володів верлібром, перекладач Рільке та літературознавець, який розпочав моральну реабілітацію письменників "розстріляного відродження", чию пам’ять переписала радянська влада. Саме Стус повернув із забуття непересічну лірику Володимира Свідзінського та раннього Павла Тичини (згодом ці літературні розвідки будуть додані до судової справи проти Стуса).
Москва Стуса ненавиділа, як і все українське та волелюбне. Дозволену владою межу поет перетнув у 1965 році на прем’єрі фільму "Тіні забутих предків" Параджанова, коли разом з Іваном Дзюбою і В'ячеславом Чорноволом попросив повну залу глядачів-інтелектуалів та партійних лідерів засудити таємні арешти поетів-шістдесятників. За це його відрахували з аспірантури, заборонили друкуватися, а згодом засудили за антирадянську діяльність: спочатку на 5 років тюрми та 3 роки заслання, а потім ще на 15.
Кожну вільну хвилину Стус використовував, аби читати та писати. Його твори всіма правдами та неправдами, завдяки побратимам і дружині Валентині, перетинали тюремні кордони і розходилися світом. Своєму ще маленькому сину він писав: "Людина — це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина — твориться, самонароджується. Власне, хто Ти є поки що? Кавалок глини сирової, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни — доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте. Уяви, що Бог, який творить людей, то Ти є сам. Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. Для цього в Тебе найкращий час — Творися ж!"
Наприкінці 1984 року бельгійський письменник Генріх Бьолль та українська діаспора в Торонто почали активно просувати кандидатуру Василя Стуса на Нобелівську премію за збірку "Таборовий зошит". Підготовка займала час, але якби це сталося, то було б тріумфом для України, порятунком для політв’язня і катастрофою для радянської влади. Відомий факт — премією Нобеля посмертно не нагороджують. Стуса знайшли мертвим у його камері 4 вересня 1985 року, офіційна причина смерті — зупинка серця.
Терпи, терпи — терпець тебе шліфує,
сталить твій дух — тож і терпи, терпи.
Ніхто тебе з недолі не врятує,
ніхто не зіб'є з власної тропи.
На ній і стій, і стрій — допоки скону,
допоки світу й сонця — стій і стій.
Хай шлях — до раю, пекла чи полону —
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях —той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік.
До нього змалку ти заповідався
до нього сам Господь тебе прирік.
Олена Теліга
"Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив, та там, де треба — я тверда й сувора"
Українською Олена Теліга, представниця "Празької школи" поетів, заговорила в еміграції в один день — через образу російського монархіста, який принизив її мову. Теліга народилася у Росії в українській сім’ї, згодом з батьками переїхала до Києва, а звідти у 1922 році — у Чехословаччину, країну, яка прихистила українців, їхні університети та сприяла розвитку української культури.
З того моменту чіткого усвідомлення себе українкою Теліга щодня наполегливо працювала над удосконаленням своїх знань мови, правильності наголосів, і заради цього вступила до Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова в Празі. Але головною метою для неї стало відродження культури та незалежності України. Олена постійно думала, що саме має зробити для цього. Вона викладає українську у Польщі, а після початку радянсько-німецької війни у 1941 році Теліга повертається у Київ, аби очолити Спілку українських письменників і редагувати літературно-мистецький додаток "Литаври" до газети "Українське слово". Згодом газету забороняють, а з нею і літературний додаток. Теліга ігнорує накази гітлерівців та комуністів, як і листи друзів, які попереджають її про небезпеку, якщо вона залишиться в Києві, — але емігранткою вдруге вона бути просто не може. Її заарештовують у приміщенні Спілки, а 21 лютого 1942 року разом із чоловіком і колегами розстрілюють у Бабиному Яру.
Олена Теліга встигла видати лише тридцять вісім поезій, але завдяки їхній унікальності назавжди увійшла в українську літературу, створивши образ сильної жінки, яка в разі потреби втримає зброю у руках.
О, так, я знаю, нам не до лиця
З мечем в руках і з блискавками гніву,
Військовим кроком, з поглядом ловця
Іти завзято крізь вогонь і зливу.
Ми ж ваша пристань — тиха і ясна,
Де кораблями — ваші збиті крила…
Не Лев, а Діва наш відвічний знак,
Не гнів, а ніжність наша вічна сила.
Та ледве з ваших ослабілих рук —
Сповзає зброя ворогам під ноги,
Спиває ніжність легендарний крук —
Жорстокий демон бою й перемоги
Василь Симоненко
"Україно! Ти — моя молитва, ти моя розпука вікова… Гримотить над світом люта битва за твоє життя, твої права"
Поет-шістдесятник, Василь Симоненко — простий хлопець із села, якого виховували мати та дід. Він вступив на факультет журналістики Київського національного університету ім. Шевченка і там же почав писати сатиру на радянський лад, яку тотальна цензура не брала до друку, але яка швидко поширювалась через самвидав. Поет помер у віці 28 років через відмову нирок після побиття співробітниками міліції.
Україно! Ти для мене — диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.
Ради тебе перли в душі сію,
Ради тебе мислю і творю —
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!
Олег Ольжич
"Захочеш і будеш. В людині, затям, лежить невідгадана сила"
Ще один представник "Празької школи", більше знаний як талановитий поет, насправді був відомим світові археологом, який у неповні 23 роки захистив докторську дисертацію у Карловому університеті Праги на тему "Неолітична мальована кераміка Галичини", співпрацював із Гарвардським університетом, читав лекції в Італії. Перед Олегом Ольжичем була вся Європа, але він волів працювати над поверненням української державності та цільності її земель. Він був готовий до трагічного фіналу, але вважав, що в майбутньому ця боротьба надихне нове покоління, і для відродження будуть більш сприятливі умови. З цією метою в 1929 році він вступив до лав ОУН, з часом очолив культурно-освітню референтуру ПУН, у 1941 році став одним з організаторів УНР в Києві, готував книгу "Революція рве кайдани", де описував злочини проти України. У 1944 році був арештований гестапо, а за місяць Ольжич закатований у таборі Заксенгаузен. На київському будинку, де жив поет, на меморіальній дошці викарбувані його слова: "Держава не твориться в будучині, Держава будується нині".
Захочеш — і будеш. В людині, затям,
Лежить невідгадана сила.
Зрослась небезпека з одважним життям,
Як з тілом смертельника крила.
І легко тобі, хоч і дивишся ниць,
Аби не спіткнутись ні разу,
І нести солодкий тягар таємниць
І гостру петарду наказу.
Микола Хвильовий
"Геть від Москви!", "Дайош Європу!"
Ця фраза публіциста, поета та полеміста Миколи Хвильового стала гаслом великої дискусії українських митців 1925–1928 років. За загостренням пристрастей публічні виступи на цю тему можна було порівняти з концертом гурту The Beatles, коли зал умлівав. Думка нової інтелігенції була одностайна: Україні потрібна особлива національна література, тільки з орієнтацією — на Європу, а не Росію. Хвильовий не добирав слів: "Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати. Річ у тім, що російська література тяжить над нами в віках як господар становища, який привчав нашу психіку до рабського наслідування". В європейській літературі йому імпонував допитливий дух героїв та різноманітність стилів. В цей період починає працювати театр "Березіль" Леся Курбаса, який змушує глядача думати, Валер'ян Підмогильний пише перший український екзистенційний роман "Місто", а Павло Тичина публікує збірку тонкої й розумної лірики "Сонячні кларнети". Десятиліття розвитку зупиняє комуністичний терор 30-х років — спочатку замовчуванням та нищівною критикою. Передчуваючи свій арешт, 13 травня 1933 року Микола Хвильовий застрелився. Більшість митців було репресовано і розстріляно. Феномен 1920-х і досі не повторився.
17 КВІТНЯ - МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ КАВИ (ДЕНЬ ЕСПРЕСО)
А загалом каві стільки років, скільки й людському бажанню отримати насолоду від життя.
Колись давно саме після гарячої кави в дерев’яному горнятку ефіопські предки народів Оромо радісно усміхалися новому дню.
Енергію кави додавали в своє життя й древні мешканці Єгипту та Ємену.
Славили сонце і каву надалі й жителі Близького та Середнього Сходу.
Згодом кава поширилась у Європі, Індонезії та Америці, а шурхіт кавових зерен бентежив уяву й людські серця.
До просування кави в Європі, кажуть, доклалися українці. Зокрема, козак Юрій Кульчицький зі Львівщини, який двічі врятував Європу. Вперше - коли привіз із Туреччини до Європи каву й фактично її розбудив, подарувавши таким чином неймовірне задоволення. А вдруге - коли врятував європейців від турецької навали, виступивши перемовником, який знав після багатьох років полону турецьку мову та звичаї. Зараз важко сказати, що саме було в цій історії першим, а що другим, але, схоже, рятувати Європу - то вже наша українська планида.
Були в історії кави й сумні часи, коли її забороняли, й люди шукали, як могли, їй замінник.
Німецький король Фрідріх Вільгельм у вересні 1777 року видав спеціальній указ, яким заборонив пити каву, і закликав людей пити пиво. Навіть заявив, що не може покластися на солдат, які вживають каву. Але піддані хотіли пити і каву, і пиво. Тоді король встановив ліцензію на обсмаження кави, що перетворило її автоматично на елітарний напій для багатіїв. Проте бідніші теж хотіли кави і шукали їй замінники: цикорій, ячмінь, кукукурудзу, пшеницю.
Наш фоторепортаж - з Музею кави у Празі, який показує звивистий і буремний шлях кави до нашого теперішнього горнятка задоволення.
Це й турецький автентичний посуд для пиття кави. І колишні мішки з-під кавових зерен, які пройшли свій кількасотлітній шлях. І печі для обсмажування зерен, і контейнери для зберігання, і млиночки для перемелювання зерен. Навіть є муляж екзотичної тварини, яка робила за допомогою ферментації найдефіцитнішу і найдорожчу каву в світі.
Історія кави непроста. Але хіба має щось вартісне в нашому світі просту історію?
Тож зі святом! І з можливостями насолодитись цим дивовижним напоєм!
12 квітня - Всесвітній день авіації та космонавтики
Свято, яке установлене на честь відзначення першого польоту людини в космосі. Цікаві факти про космос, як правило, привертають до себе масу читачів у всьому світі. Таємниці і загадки Всесвіту не можуть не хвилювати нашу уяву. Що ж ховається там, високо-високо в небі?
>
Ювілей - 90 років від дня народження письменника Віктора Близнеця
10 квітня виповнилося 90 років від народження Віктора Близнеця – письменника-прозаїка, який створив для дітей та молоді незвичайні книжки – світлі, людяні і чесні. Автор популярних творів для дітей – від казок та оповідей до повістей був закоханий у дитинство, у людей, у природу. І хоча в нього є твори і для дорослої аудиторії, але саме дитячі книжки стали найпопулярнішими. Письменник пропускав їх через свою душу і серце.
>
Онлайн-зустріч з 5-ми класами... Вікторина "Слухаємо голоси природи"
Згадали з дітьми оповідання Ернеста Сетона-Томпсона, Редьярда Кіплінга, Джона Кітса, які вони вивчали на уроці світової літератури. Виявилось, що діти дуже добре пам'ятають як біографії письменників так і зміст оповідань, факти про літературних героїв і події, які з ними відбувались. Також даючи відповіді на блок питань, що складаються з шести категорій онлайн-вікторини, учні 5-х класів проявили активність, інтерес, логічне мислення, швидку реакцію.
11 квітня – Міжнародний день анімешника
У День анімешника шанувальники японської мультиплікації збираються та організовують різноманітні тематичні конкурси, акції, флешмоби, масові перегляди аніме, костюмовані вечірки тощо. 11 квітня – чудова можливість познайомитись з аніме або просто провести увесь день за переглядом улюблених робіт у цьому стилі мультиплікації.
ЦІКАВІ ФАКТИ:
- Прихильники аніме створили косплей (перевтілення в образ улюбленого героя).
- Основоположником мистецтва є Осаму Тедзука.
- Пісні зачинають та закінчують мультиплікацію.
6 квітня - Всесвітній день мультфільмів
Історія мультиків
У 2002 році Міжнародною асоціацією анімаційного кіно
6 квітня було проголошено Всесвітнім днем мультфільмів
- Перший мультик було створено у 1906 році засновниками кінематографічного об'єднання «Вітаграф».
- Джон Стюарт Блектон і Альберт Сміт ще у 1906 році створили серію перших анімаційних фільмів «Комічні фази смішних облич».
- У 1927-му році режисер-аніматор В’ячеслав Левандовський створив перший український мультфільм - "Казку про солом’яного бичка". До наших часів дійшли лише окремі кадри, які були надруковані у тогочасних журналах.
- З того часу, розповідає історія, мультиплікація, що в перекладі з латинської означає збільшення, примноження, зазнала суттєвих технічних змін, втім, не полишила головного – своєї ролі у вихованні дітей.
- Посилання на: 7 затишних мультиків, створених за мотивами найкращих українських казок
- ТОП-10 старих добрих мультфільмів українською мовою, які були зняті на студії Київнаукфільм
Треба знати..
Перша українська конституція була прийнята на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер 5 квітня 1710 року.
Повна назва цього документа — «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою».
Пилип Орлик був близьким до гетьмана генеральним писарем, котрого після смерті гетьмана Івана Мазепи було обрано на раді старшин його наступником. Конституція Пилипа Орлика - скорочена назва документу, що визначав права і обов’язки обраного гетьмана. Ще її інколи називають Бендерською конституцією, тому що вона була прийнята українським козацтвом саме біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер, а турецька назва цього містечка — Бендери, нині це територія
Підписатися на:
Дописи (Atom)