Є дати, які не потребують нагадувань у календарі. Вони викарбувані в наших серцях холодним лютневим ранком. Минуло чотири роки відтоді, як слово «ранок» перестало асоціюватися з кавою, а стало синонімом вибухів, невідомості та вибору ‒ боротися.
Чотири роки болю.
Чотири роки втрат.
Чотири роки незламності.
Цей день назавжди змінив кожного з нас. Він розділив життя на «до» і «після». Але він також показав світові справжню силу України ‒ силу людей, які тримаються, борються, допомагають, відбудовують і вірять.
Ми пам'ятаємо кожного, хто віддав життя за свободу.
Ми дякуємо кожному, хто сьогодні тримає фронт.
Ми підтримуємо одне одного ‒ у тилу й на передовій.
24 лютого ‒ це не лише про біль.
Це про гідність. Про єдність. Про стійкість.
Про країну, яку неможливо зламати.
Запаліть свічку пам’яті. Обійміть рідних. Підтримайте наших захисників.
Пам’ятаємо. Боремося. Переможемо.
