Знай, пам'ятай, читай!
Великі Українці - Леся Українка
ЛЕСЯ УКРАЇНКА
Леся Українка: 10 вражаючих фактів
Історія кохання Лесі Українки до Сергія Мержинського
Ада Роговцева исп. стихи Леси Украинки
Леся Українка (справжнє ім’я: Лариса Петрівна Косач-Квітка, 25.02.1871-01.08.1913) – українська письменниця, перекладач, громадський діяч. Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) та брала активну участь в українському національному русі.
Мати Лесі Українки, Ольга Петрівна Драгоманова-Косач – письменниця, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка, була активною учасницею жіночого руху, видавала альманах «Перший вінок». Батько, Петро Антонович Косач – високоосвічений поміщик, який дуже любив літературу і живопис. Дитячі роки Лариси пройшли на Волині: у Новограді-Волинському (1871 р. – весна 1879 р.), Луцьку, в селі Колодяжному, що під Ковелем.
У будинку Косачів часто збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Дядько Лесі (так її називали у сім’ї і це домашнє ім’я стало літературним псевдонімом) – Михайло Драгоманов, був відомим ученим, громадським діячем, який перед еміграцією до Франції й Болгарії співпрацював із Іваном Франком. Йому належить одна з провідних ролей у формуванні племінниці згідно зі своїми соціалістичними переконаннями, ідеалами служіння батьківщині, які вона переросла, і допомагав їй як літературний критик і фольклорист.
Писати поезії Леся Українка почала рано, 9-літньою дівчиною (вірш «Надія»). Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач (в одруженні Тесленко-Приходько), засланої за участь у революційному русі. Вперше надруковані в 1884 р. у львівському журналі «Зоря» – вірші «Конвалія» і «Сафо» – який присвятила своїй тітці О. Судовщиковій. У 1885 р. у Львові вийшла збірка її перекладів з Миколи Гоголя (виготовлена нею спільно з братом Михайлом).
Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-х років, коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літературного гуртка «Плеяда». У 1892 р. у Львові вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з М. Славінським). Перша збірка її оригінальних поезій «На крилах пісень» з’явилася у Львові (1893 р., друге видання – в Києві у 1904 р.), там же вийшла й друга збірка «Думи і мрії» (1899 р.), третя – «Відгуки» (1902 р.) – в Чернівцях.
Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-х років, коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літературного гуртка «Плеяда». У 1892 р. у Львові вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з М. Славінським). Перша збірка її оригінальних поезій «На крилах пісень» з’явилася у Львові (1893 р., друге видання – в Києві у 1904 р.), там же вийшла й друга збірка «Думи і мрії» (1899 р.), третя – «Відгуки» (1902 р.) – в Чернівцях.
Після того Леся Українка працювала ціле десятиліття і написала понад сотню віршів, з яких половина за її життя не були надруковані.
В канон української літератури Леся Українка увійшла передусім як поетеса мужності й боротьби. Тематично багату її лірику трохи умовно (з уваги на взаємозв’язок мотивів) можна поділити на особисту, пейзажну та громадянську. Головні теми її ранніх ліричних поезій: краса природи, любов до рідного краю, особисті переживання, призначення поета й роль поетичного слова, соціальні та громадські мотиви. У перших її творах помітні впливи Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Михайла Старицького, Генріха Гейне, але й у них видно виразні впливи Ольги Петрівни і Михайла Драгоманова (псевдонім – Українець) на вибір її мотивів.
А вже поезію «Contra spem spero» (1890 р.) характеризує античне розуміння доблесті (arete), блискуче володіння міфологічними ілюзіями, автокреація жінки-воїна. Саме цей аспект творчості на довгі роки визначав тонус наукового «лесезнавства». Такі основні мотиви поезій «До товаришів», «Товаришці на спомин», «Грішниця», «Slavus – Sclavus», «Fiat nox», «Епілог» і багато інших. Мотив волі набирає в ній досить різноманітних барв: від нескорення традиційному розумінню імперії по індивідуальний вибір modus vivendi, що означає відкриття істини і служіння їй. Зрада на будь-якій площині ототожнюється з трагедією, з вчинком Медеї. Лірика жаги і прихованого тріумфу, пов’язаного з неможливістю зреалізувати свою любов, експонує схему лицарської любові. Лірична героїня – лицар, який співає своїй дамі серця. Еротизм таких віршів як «Хотіла б я тебе як плющ обняти», «Твої листи завжди пахнуть зів’ялими трояндами» – це містичні дифірамби на честь божественної коханки.
Елемент епосу, властивий багатьом ліричним поезіям Л. Українки, пізніше знайшов втілення в баладах, легендах, поемах, писаних на сюжети світової культури, проектованих на актуальні проблеми вільної людини у світі зневолених («Самсон»,«Роберт Брюс, король шотландський», «Віла-посестра», «Одно слово» й ін.) й роль поета в цій боротьбі («Давня казка», «Саул», «Орфеєве чудо»).
У другій половині 90-х років Леся Українка звертається до драматургії. Перша її драма «Блакитна троянда» (1896 р.) з життя української інтелігенції поширює тематику тогочасної української драми, що доти показувала переважно життя селянства. Філософський дискурс драми, нав’язуючи до творчості Гаутпмана, представляє не тільки божевілля як форму свободи, але і певну тугу за тілом.
Далі Леся Українка, широко використовуючи теми й образи світової літератури, розвинула новий жанр – драматичну поему.
Перша з них – «Одержима» (1901 р.). Канва біблійної історії Міріам і Месії трансформується в мотив еросу і танатосу, які, будучи самим втіленням життя, становлять антитезу до постави Міріам. Особливе місце в її творчості посідають драматичні поеми на теми вавилонського полону при аналогії полону України в Російській Імперії («На руїнах», «Вавилонський полон», «В дому роботи – в країні неволі»). Символічний зміст цих поем поетеса розкрила в поезії «І ти колись боролась, мов Ізраїль, Україно моя», де можна знайти такі рядки: «Чи довго ще, о Господи, Чи довго, ми будемо блукати і шукати рідного краю на своїй землі?». Становлять вони своєрідний ключ до зрозуміння образу неволі як образу душі, раба власних стереотипів. Персонажі раб-єгиптянин і раб-єврей з поеми «В дому роботи – в країні неволі» – це люди, які забули власне коріння. Духовна сліпота стає певним лейтмотивом творчості Лесі Українки.
У драматичній поемі «Кассандра» (1907 р.) письменниця розвиває метафору людської правди і трагічної істини, яку представляє головна героїня. Угодництво й пасивність поміркованої громади картає поетеса в драматичній поемі «У катакомбах» (1905 р.). Свобода творця це не служба народові і його утилітарним цілям. Кара за цей вчинок – неможливість творити далі. Мотив вищого покликання митця, який яскраво проявляється вже в циклі поезій «Сім струн» у вірші «Fa» (Фантазіє, ти сила чарівна) в даній драмі набувають особливого загострення. У драмі «Руфін і Прісцілла» світлий образ християнки протиставлено грубій силі імператорського Риму. Драматична поема «Бояриня» в новому ракурсі представляє тему волі. Виходячи поза схему мотиву «українського рісорджіменту», представлену в інтерпретації Д. Донцова, можна прочитати постать Оксани як образ людини, яка не відкрила чим є справжня свобода в її антично-християнській іпостасі.
Поема «Оргія» в певному сенсі продовжує тему попередньої драми. Античний фон подій експлікує провідні питання філософії. Контраст між діонізійським і аполінським началами підкреслює постать співця Антея. Розуміючи чим є мистецтво і його роль в історії, він обирає смерть, яка переносить його в безсмертя.
До найвизначніших творів Лесі Українки належать драми «Камінний господар» (1912 р.) і «Лісова пісня» (1911 р.). Традиційна тема світової літератури знайшла в драматичній поемі «Камінний господар» цілком оригінальне трактування образу Дон-Жуана. Жіночність героя і чоловіча постава Донни Анни континує класичну традицію зміни ролей, яка призводить до символічної смерті Дон-Жуана. «Лісова пісня» – вершина творчості Лесі Українки. У ній показано конфлікт між високим ідеалом і прозаїчною дріб’язковою буденщиною. Головна героїня драми-феєрії Мавка – не тільки поетичний образ казкової істоти, а й філософське узагальнення всього прекрасного, вічно живого. Циклічність натури протиставляється людському життю. І то власне натура перемагає, байдужа до трагедій. Окреме місце в літературній спадщині Лесі Українки має мистецька проза. Перші оповідання із сільського життя («Така її доля», «Святий вечір», «Весняні співи») змістом і мовою пов’язані з народними піснями. У жанрі казки написані «Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лелія», «Біда навчить», «Метелик». Гострим драматизмом відзначаються повісті «Жаль» і «Приязнь». Залишилася не закінченою передсмертна повість Л. Українки «Екбаль Ганем», в якій вона хотіла змалювати психологію арабської жінки.
Винятково велике значення творчості Лесі Українки в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами; досконало володіючи катренами й октавами, сонетами й оригінальними строфічними будовами, використовуючи гексаметр, верлібр, п’ятистоповий ямб тощо, вона збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії. На переломі ХІХ – ХХ століть, використовуючи мандрівні сюжети світової літератури, Леся Українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури.
Її твори видавалися багато разів. Науково об’єктивнішими є видання «Книгоспілки» (у 7 тт. 1923-1925 рр. і в 12 тт. 1927-1930 рр.) з фаховими передмовами М. Зерова, Б. Якубського, М. Драй-Хмари, П. Руліна, Є. Ненадкевича, О. Білецького й інших. Усі пізніші видання мають умисні цензурні пропуски: у 5 тт. (1951-1956 рр.), у 10 тт. (1963-1965 рр.) і в 12 тт. (1975-1979 рр.). Цінне багатим біографічним і епістолярним матеріалом видання О. Косач-Кривинюк «Леся Українка. Хронологія життя і творчості» (Нью-Йорк, 1970 р.).
Постановою Центрального Комітету КП України і Ради Міністрів УРСР від 17 липня 1970 р. № 372 «Про відзначення 100-річчя з дня народження Лесі Українки» була заснована літературна премія імені Лесі Українки за найкращий твір для дітей. Премія присуджувалася щорічно починаючи з 1972 року «за глибокоідейні та високохудожні твори для дітей, які сприяють комуністичному вихованню підростаючого покоління і здобули широке громадське визнання».
У 2004 році встановлена «Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва», яка «присуджується щороку за твори, які сприяють вихованню підростаючого покоління у дусі національної гідності, духовної єдності українського суспільства та здобули широке громадське визнання».
Будьте здорові!
З початком нового карантинно-робочого тижня!
Хай він буде цікавим і насиченим навіть у межах вашої домівки.
Дотримуйтесь санітарних норм і не забувайте про захисні маски.
Пам'ятайте, що
найкращий захист - освіта та знання,
БУДЬТЕ ЗДОРОВІ !
Хай він буде цікавим і насиченим навіть у межах вашої домівки.
Дотримуйтесь санітарних норм і не забувайте про захисні маски.
Пам'ятайте, що
найкращий захист - освіта та знання,
БУДЬТЕ ЗДОРОВІ !
Для учнів та педагогів!
Онлайн-консультація до ЗНО-2020 з української мови та літератури від Олександра Авраменка
Зовнішнє незалежне оцінювання
Зовнішнє незалежне оцінювання
(Топ-10 YouTube каналів для підготовки до ЗНО-2020)
Стосується кожного!!!
Щорічно 24 березня в усьому світі проводиться День боротьби з туберкульозом. З початку 90-х років Всесвітня організація охорони здоров’я проголосила цю хворобу національним лихом. Не оминула ця біда і нашу державу. З 1995 року в Україні офіційно проголошено епідемію туберкульозу, подолати яку досі не вдається.
Туберкульоз не розрізняє соціального статусу та однаково небезпечний для всіх. Всесвітній День боротьби з туберкульозом був заснований для того, щоб закликати населення берегти власне здоров'я.
Туберкульоз не розрізняє соціального статусу та однаково небезпечний для всіх. Всесвітній День боротьби з туберкульозом був заснований для того, щоб закликати населення берегти власне здоров'я.
Святилище острова
Святилище на острові Хортиця вважають давньою обсерваторією. Обряди поклоніння язичницьким богам проводяться тут і сьогодні
Святилище це будувалось протягом тисячі років, та якби містично не звучало, але кожне нове покоління тодішніх мешканців острова, що були причетні до його створення, діяло наче за однією “схемою”. Те, що зрештою збудували, одні називають “запорізькою копією стоунхенджу”, інші кажуть, що це календар або обсерваторія, яка допомагала людям орієнтуватись у часі та природних циклах.
Матеріальна культура
Українська вишивка - унікальне явище, вона багатогранна, різнобарвна, сакральна. Символи відіграють в українській вишивці та вбранні неабияку роль. Цим символам не одна тисяча років, в них закодована таємниця світотворення. Народна вишивка як сакральна геометрія, несе окультний характер, архаїчними взорами і орнаментами переносить в глибину віків.
Намисто – одна з найдавніших жіночих прикрас на території України. Численні назви – монисто, буси, коралі, бісери – свідчить про їх довгу історію та велику роль в культурі нашої країни. Для українських жінок це не просто прикраса, значення намиста глибоко символічне.
Екскурс в історію
Код нації. Трипільська цивілізація
Вони першими почали плавити метал, збудували протогород, не ховали померлих, вірили в реінкарнацію, поклонялися Сонцю і великої Матері світу ...
Матеріальна культура
Святилища і місця сили України
Місця Сили - це різноманітні древні пам'ятки природи, культури, історії та археології, які в минулому виконували роль капищ, святилищ, жертовників, палеобсерваторій та являли собою культові, релігійні, житлові комплекси. Такі місця, зазвичай, володіють сильною енергетикою, адже у дохристиянську епоху тут проводилися обряди, сакральні ритуали, ініціації. Наші предки вважали ці місця священними, встановлювали тут статуї своїх предків та божеств (камінні баби), приходили, щоб помолитись, зцілитись, позбутися турбот та набратися сил, через що у наш час їх називають - місцями сили.
Музей під відкритим небом
Метою цією сторінки є розповісти, що українська земля - неповторна і унікальна, насичена красою Природи та культурно-історичними місцями. Не треба далеко їхати, щоб побачити старовинну культуру чи отримати нові враження - усе це поряд з нами, на нашій рідній землі. Шануймо її та збираймо відомості, бути краєзнавцями - сьогодні наше з Вами призначення.
Краєзнавство розповідає нам про розмаїту та історичну географію нашої України. Безліч міст та сіл, природні пам'ятки з прадавньою історією відкривають нові відомості і факти про життя сотні, тисячі, а то й мільйони років тому на території нашої Батьківщини.
Цікаво!!!
ХОРТИЦЯ: ДУША УКРАЇНИ І жменя землі ЯК ОБЕРІГ Острів Хортиця нерідко називають" душею України " і одним з енергетично сильних місць країни. Геологічно цей острів утворився кілька мільярдів років тому шляхом розлому породи, яку згодом омив Дніпро. З часом Хортиця заповнилася рослинністю , але залишилися "гранітні пороги" у її країв. Тут збереглося місце, іменоване "Думна скеля": козаки використовували його для молитв. Біоенергетики підтверджують, що тут велике місце сили. Земля тут теж особлива, і козаки в будь-який похід брали з собою шматочок рідної землі в якості оберега. Коли розігнали Січ, деяким козакам довелося давати клятву турецькому султану, який дозволив їм створити Задунайську Січ.
Поставши перед ним, вони поклялися захищати землю, на якій стоять. Ну а оскільки в чоботи вони насипали землю з рідної Хортиці, то залишилися вірні їй. Були в козацтві і певні молитви, що їх говорили, тільки стоячи босоніж на землі і заряджаючись її енергією.
Запоріжжя та запорожці
Ви з Запоріжжя, якщо:
1. Хоча б раз кляли місцеву владу за мости.
2. Знаєте, що ОблРада віддалена від залізничного вокзала на 6,66 км.
3. Знаєте, що проспект — не найдовший в Європі.
4. Знаєте, що Січ була не на Хортиці.
5. Вам відомо, що меноніти то не каміння.
6. Знаєте, що на місці ТЦ Аврора був колись дит.садок.
7. Буряк не завжди "свекла".
8. Щодня "бачите" повітря міста.
9. Знаєте значення вислову "Сін"-сіті.
10. Орбіта та Космос тут це не лише терміни з астрономії.
11. Пам'ятаєте, де саме сліди від куль на ГЕСі.
12. Хоч раз в житті їздили на "Запорожці".
13. Пам'ятаєте, про що писали козаки турецькому султану.
14. Вас приємно хвилює пісня з "Весни на вулиці Заречній".
15. Ви знаєте, що в Дніпрі знаходиться затоплена менонітська психлікарня Бетанія.
16. Були на відкритті першого Макдональдса в 1999 році і пам'ятаєте, де закінчувалася черга.
17. Спокійно сприйняли нову назву проспекту.
18. Знаєте, що означає «верже».
19. Дивилися пізно фільми на каналі «Хортиця».
20. Чули про запорізький блог кінорецензій «МІЙ НУАР» в телеграмі. Якщо що, є група на Фб.
21. Відвідували «Золотий ключик» та ласували молочним коктейлем.
22. Знаєте, що в місті є 2 Байди.
23. Хоч раз йшли пішки через мости.
24. Вболівали за команду Запоріжжя на Майдансі.
25. Були хоч на одній екскурсії Roman Akbash.
26. Відвідували музей ретро-машин.
27. Знаєте, що зображено на зовнішній стіні кінотеатру Довженко (з двору).
28. Бачили фільми про козаків запорізького режисера Володимира Дахно.
29. Знаєте, що в місті є дві творчі постаті з прізвищем Терлецький, які не є родичами один одному: Терлецкий Валентин і Евгений Терлецкий
30. Були на командній грі типу «Брейн-рингу», та різних квізах.
31. Знаєте, де були в місті німецькі казіно.
32. Вам подобаються ч/б фото старого Олександрівська.
33. У вас був або є абонемент в Запорізьку обласну наукову бібліотеку.
34. Були б раді побачити місто з висоти опори недобудованого мосту.
35. Чекаєте з нетерпінням відкриття нового терміналу аеропорту.
Цікаво!!!
Індустріальний шарм Запоріжжя
Що знають про Запоріжжя ті, хто там ніколи не бував? Мабуть, що там є великий острів Хортиця, гігантська гідроелектростанція ДніпроГЕС і багато заводів. Побувавши там пересвідчиваєшься, що все це там дійсно є:) А ще – широкі проспекти і мости, грандіозні і помпезні будинки, збудовані у стилі соцреалізму. Усе тут якесь високе, широке, довге, гучне, масштабне…
Але в той же час Запоріжжя може бути зовсім іншим. Зверніть із гучного проспекту в якусь бічну вуличку, і ви побачити оригінальний будинок початку ХХ століття, який завдяки численним перебудовам і добудовам більше схожий на мурашник. Поїдьте на Хортицю, і ви опинитеся посеред дикої природи (навіть і не віриться, що ви в індустріальному місті). А якщо вам пощастить потрапити в історичні райони Розенталь чи Шенвізе, ви побачите дуже гарні будинки, які збереглися з часів проживання тут менонітів (меноніти – протестантська релігійна течія родом з Голландії).
У Запоріжжі є проспект, який часто називають найдовшим в Україні та в Європі. Та Вікіпедія спростовує це твердження, зазначаючи, що навіть у Харкові є довший проспект.
Донедавна головна магістраль міста носила ім‘я Леніна, а зараз називається проспектом Соборним. Він простягся на майже 11 км від залізничного вокзалу до Дніпра. Вздовж проспекту тягнуться заводські будівлі, будинки здебільшого радянської епохи: одні – сірі і непримітні, інші – помпезні, прикрашені барельєфами, арками, баштами.
Час від часу до нього примикають площі і парки. Найбільш гарна площа Маяковського з оригінальними фонтанами та скульптурами.
Закінчується проспект площею Запорізькою, де від Леніна залишився тільки постамент, а далі відкривається вид на ДніпроГЕС. Раніше на цьому постаменті стояв Ленін.
ДніпроГЕС – масштабне будівництво початку ХХ століття, дітище «індустріалізації і електрифікації». На спорудження надзвичайно потужної на той час електростанції були кинути чималі ресурси, задіяні тисячі людей з усього союзу.
ГЕС збудували за п‘ять років (1927-32 роки). З одного боку, вона сильно вплинула на природу, було затоплено понад півсотні населених пунктів і зруйновано дніпровські пороги. З іншого боку, саме завдяки появі ГЕС у місті почала розвиватися промисловість, з‘явилися заводи, які працюють і досі.
У 1930-х в Запоріжжі розвивалася промисловість, і кількість населення міста суттєво зростала. Тоді постала необхідність побудови нового житла. Один із районів Запоріжжя, збудованих у 1930-х роках, отримав назву «Соцмісто». І проект його житлових кварталів здобув нагороду на виставках у Парижі та Нью-Йорку. За його задумом, кожен квартал мав типову забудову. Наприклад, в одному були лише гуртожитки, в іншому – будинки з однокімнатними квартирами, в третьому – будинки-комуни тощо. Увесь проект втілити у життя не вдалося через Другу світову війну, але і те, що зробили, вважалося одним з найкращих зразків архітектури того часу.
Серед цікавих будинків, що збереглися, - так званий Круглий дім. Насправді він нагадує літеру С. Серед місцевих побутує легенда, що мало бути шість будинків, кожен з яких символізував би літеру з прізвища тоталітарного вождя Сталіна (надпис мав читатися з космосу). Однак встигли збудувати лише літеру С. Та насправді навряд чи існував такий грандіозний задум, на них просто не вистачило б місця.
Круглий будинок став родзинкою соцміста, його називали втіленням ідеальної комуни. До нього прилягає просторий двір, в якому був навіть фонтан. Будівля має 150 метрів в діаметрі і аж 14 наскрізних під‘їздів.
А неподалік від Круглого будинку стоять два оригінальні будинки-близнюки. Фасад кожного поверху має свій неповторний вид.
Також варто поблукати двориками центру міста, у яких можна побачити чимало оригінальних житлових будників початку минулого століття.
Наприкінці 18 століття на українських землях з‘явилися меноніти, яких переслідували на Батьківщині. У Запоріжжі (тоді Олександрівську) вони отримали землю, їх звільнили від податків. Меноніти розвивали освіту та промисловість, володіли невеликими заводами та фабриками, а також будували чудові будинки.
До наших днів у Запоріжжі збереглося кілька розкішних будівель, найгарніша з яких – замок Вальмана.
Ще одна принада Запоріжжя – острів Хортиця, де, посеред великого промислового міста, панує дика природа.
Хортиця – найбільший острів на Дніпрі площею у 30 тисяч гектарів. Хортиця повністю, а також прилеглі острівці і скелі, входить до національного заповідника. Найзаповідніші території – південні, де збереглися степи з реліктовими видами рослин, мальовничі озерця і протоки, а також плавні (заболочені чи підтоплені ділянки річки, вкриті заростями рослин).
На острові багато цікавого, зокрема це історико-культурний комплекс «Запорізька Січ», де відтворено узагальнений вигляд козацької столиці у дещо меншому масштабі.
ПЕРЛИНИ ЗАПОРІЗЬКОЇ АРХІТЕКТУРИ
– Ця будівля в стилі неоренесансу є однією з найстаріших і найкрасивіших у нашому місті. Збудована вона в 1901 році. Спочатку у будинку було чотири поверхи, але під час єврейських погромів у 1905 році його спалили, так як він належав знатному єврею Янкелю (Якову) Лещинському. Пізніше будівлю відновили, але вже з трьома поверхами. Відновили ліпнину, шпилі, масивні вазони і витончені арки. На щастя, все це зберіглося до наших днів.
І сьогодні на будинку можна побачити іменні вензелями, якщо підійти з боку вулиці Троїцької (колишньої Чекістів) і подивитися на щит, розташований над дверима в квітковий магазин. Ви побачите ініціали першого власника будинку – «Я» та «Л» (Янкель Лещинський).
Це був дохідний дім. Квартири на верхньому поверсі знімалися, а перший поверх здавався під комерцію. Зокрема, тут розташовувалася «Перша перукарня» Наума Цфасмана – батька відомого композитора і одного з засновників радянського джазу Олександра Цфасмана.
У цьому будинку наприкінці 1913 року зняв квартиру молодий актор Леонід Утьосов. Тут він зробив пропозицію руки і серця своїй майбутній дружині. А діло було так. У перший же день у театрі Утьосов познайомився з ще однією новоприбулою актрисою – Оленою Ленської (Голдін). Після ресторану запросив її додому – перечекати дощ. «Вона увійшла в мою кімнату і більше з неї не вийшла. Вона стала моєю дружиною», – так про цю важливу подію у своєму житті напише Леонід Утьосов в автобіографічній книзі «Спасибі, серце!».
Запорізький обласний краєзнавчий музей (вул.Троицкая, 29)
Це одна з видатних дореволюційних споруд, головна прикраса Троїцької вулиці – колишня будівля Земської управи. Проект розробив архітектор Яків Делант. На сьогодні будівля зберегла стильові риси італійського неоренесансу. Окрасою будівлі є вхід з кута будинку, над яким видніється купол зі шпилем. Також дуже цікаво виглядають напівколони й арочні вікна, розташовані на рівні другого і третього поверху. Споруда побудована в 1912 році. Їй присвоєно статус пам’ятника архітектури національного значення.
«Круглий будинок» – будинок з легендою (вул. Верхня)
«Круглий будинок» побудований у 1938 році за проектом архітектора Лаврова. Він є неповторним пам’ятником соцміста. В архітектурі будівлі є натяки навіть на давньоєгипетський стиль.
Чому круглий? Він має форму півкола або букви «С». Оригінальну конструкцію запорожці часто пояснюють, мовляв, це перша буква прізвища вождя тоталітарного режиму, яке планували написати будинками, але не встигли. Однак історики і архітектори відкидають цю версію.
Цей будинок називають втіленням ідеальної комуни. До нього прилягає просторий двір, був навіть фонтан (його пам’ятають старожили). Діаметр будинку – 150 м, у нього 14 під’їздів. Саме через наскрізні під’їзди будинок придбав погану славу – його вважали одним з найбільш небезпечним в районі через хуліганів.
Проїзд у двір Круглого будинку обрамляють два незвичайних будинки-близнюки. Їх стіни поцятковані круглими отворами і ніби «змальовані» з давньоримської гробниці Еврісака.
Менонітський слід
В кінці XVIII століття на українських землях Російської імперії з’явилися нові поселенці. Ними були меноніти – представники однієї з протестантських сект. Вони говорили німецькою мовою. Серед менонітів були фламандці і фризи. Це миролюбний і поступливий народ. Будували добротно і зі знанням справи. Селища їх відрізнялися рівними вулицями, акуратними цегляними будинками, покритими черепицею. У заможних господарів навіть комори були з цегли. До наших днів дійшли, зокрема, млин Нібура, замок Вальмана, школа для дівчат.
Млин Нібура (вул. Сергія Скерікова, 30)
Герман Нібур – унікальна особистість. Він був одним з 14 дітей у своїй сім’ї і вже з 8-річного віку долучився до сімейної справи – був першим помічником батька в управлінні млинами. У 16 років Герман Нібур вже мав славу одного з кращих мірошників регіону, а в 23-річному віці став власником першого власного млина.
Герман Нібур під час подорожі Америкою був вражений найбільшим у світі млином – в Міннеаполісі. Повернувшись додому, він будує п’ятиповерхову паровий млин. У 1895 році млин було введено в експлуатацію. Це була найвища будівля в Олександрівську і найбільше борошномельне підприємство на Півдні тодішньої Російської імперії.
І сьогодні будівля млина вражає своєю красою і величчю. Для цього потрібно зайти у двір колишнього борошномельного підприємства, або милуватися ним з боку залізничного полотна. Його архітектурою захопилися запорізькі мистецтвознавці та відкрили там арт-центр «LOFT Млин».
Середня школа №81 (вул. Істоміна, 18)
Школа №81 претендує на звання найстарішої на території Запоріжжя. Адже школа для дівчаток (Медхеншуле) була відкрита тут ще в 1895 році як вищий навчальний заклад для меноніток. Будівлю відкрили в 1904 році. Вона різко контрастувала зі звичайними скромними будинками менонітів. Та й взагалі за своєю архітектурою була дуже незвичайною для нашого краю. ЇЇ витончений фасад увібрав в себе багато стилів – і бароко, і пізнє бароко, і голландський неоренесанс.
Замок Вальмана (вул. Розенталь, 7)
Серед менонітів він так і називався «Die Burg» – «Замок». Зараз же часто його називають резиденцією відомого промисловця Андреаса Вальмана. Так і кажуть – Замок Вальмана. Хоча це не зовсім вірно. Адже замок будувала вже вдова промисловця Катаріна Вальман, і планувала вона тут розмістити… дитячий садок! Добудовували «Замок» уже за радянської влади.
Триповерховий будинок в югендстилі має велику кількість арочних вікон, дверей і балконів. Найцікавіша особливість будівлі – кожна з його чотирьох сторін виглядає абсолютно оригінально, не схожа на інші. На жаль, варто відзначити, що нині будівля знаходиться далеко не в кращому стані. Мешкає тут Запорізьке районне управління освіти.
Підписатися на:
Дописи (Atom)