ТІЛЬКИ ПАМ’ЯТЬ ЖИВА
8 та 9 травня відзначаються Дні пам'яті та примирення,
присвячені пам'яті жертв Другої світової війни в Європі, проголошені Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН.
Символ відзначення Дня пам’яті та примирення – квітка червоного маку.
В ці дні вшановується пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, підкреслюється солідарність та бойове братерство усіх Об’єднаних Націй - як держав, так і бездержавних тоді народів. Разом з тим, переноситься акцент з історії воєнних дій на історії конкретних людей, а відтак пропонується відмовитися від святкування на користь вшанування пам’яті.
І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.
Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.
(В. Симоненко)
Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро – водою і вогнем.
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
де дві сім’ї тулились кілька діб.
О перший біль тих не дитячих вражень,
який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
чи не німою зробиться душа?!
Це вже було ні зайчиком, ні вовком –
кривавий світ, обвуглена зоря! –
а я писала мало не осколком
великі букви, щойно з букваря, –
той перший віршик, притулившись скраю,
щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам’ятаю.
Снаряд упав – осипалась стіна.
(Ліна Костенко)
