Коли в Україні колядують, щедрують та засівають
6 січня - православний Різдвяний святвечір, переддень Різдва за юліанським календарем. З появою на небі першого радісного вогника, який сповістив колись волхвам про народження Спасителя, можна починати святкувати.
Наші предки напередодні Різдва обов'язково клали на стіл пучок сіна – на пам'ять про ясла, в яких народився Ісус. Стіл накривали білосніжною скатертиною і розставляли на ньому дванадцять страв – за кількістю апостолів – і всі вони були пісними. А з настанням 7 січня, після півночі - на стіл дозволяється ставити і м'ясні страви.
Невід’ємним атрибутом різдвяних свят є колядки, щедрівки та посівалки, які передаються з вуст в уста вже кілька поколінь.
Останнім часом колядки та щедрівки дедалі рідше лунають у наших домівках на зимові свята, а колядників помітно поменшало. Та ми не маємо права забувати свої традиції, та ще й такі чудові!
Не варто думати, що колядки, щедрівки та посівалки – лише для дітей. Звісно, для них це свято особливе, адже вони можуть “заколядувати” собі грошенят. Утім, дорослі теж колядують, просто за це їх частують за різдвяним столом.
Отже,коли колядують в Україні
6 січня, на Святвечір, щойно зійде перша зоря на небосхилі українські родини сідають до столу. Опісля вечері в сімейному колі заводять колядки.
Коляд, коляд, колядниця,
Добра з медом паляниця,
А без меду не така,
Дайте, дядьку, п’ятака.
Одчиняйте скриньку,
Та давайте сливку,
Одчиняйте сундучок,
Та давайте п'ятачок!
Коляд, коляд, коляда!
Холод взимку не бiда.
Двері швидше відчиніть,
Нас до себе запустіть!
Всі, хто є у вашій хаті,
Будуть дужі та багаті!
На городі вродять густо
І картопля, і капуста,
Помідори й огірочки
І для сина, і для дочки.
Ось промова в нас така!
Ви ж готуйте п'ятака!
А от вітати сусідів та інших господарів з народженням Христа колядою дорослі та діти починають на Різдво, 7 січня. Тривалість Коляди відрізняється в регіонах України.
На Заході колядують 7 січня та 8 січня, яке в народі так і називають “Колядою”. На Покутті це роблять лише на Святий вечір та Різдво; на Слобожанщині та Гуцульщині – у перший день Різдва; на західному Поділлі – на другий день свят вранці.
Коли щедрують в Україні
У більшості регіонів України щедрують 13 січня – у вечір напередодні Старого Нового року. Цікаво, що щедрiвки притаманнi тiльки українскому народу. За нашими звичаями щедрують лише дiвчата та, звісно, діти. До опівночі вони мають обійти будинки, бажаючи щастя та добробуту господарям. У деяких областях щедрувати йдуть напередодні Водохреща, 18 січня.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка,
Стала собі щебетати,
Господаря викликати:
– Вийди, вийди, господарю,
Подивися на кошару,
Там овечки покотились,
А ягнички народились.
В тебе товар весь хороший,
Будеш мати мірку грошей.
Хоч не гроші, то полова,
В тебе жінка чорноброва.
Щедрик, щедрик, щедрівочка,
Прилетіла ластівочка.
Коли засівають в Україні
І якщо щедрувати ходять тільки дівчата, то вже наступного дня посівати мають лише хлопці. 14 січня, у перший день Старого Нового року та на свято Василя Великого юні українці з давніх-давен з порога засівають дім зерном, що символізує родючість і достаток.
При цьому вважається, якщо 14 січня першою поріг будинку переступить дівчина, – це недобрий знак. Саме хлопчик має першим увійти до оселі та впустити у дім щастя, радість і мир.
Сію, сію, посіваю
Щастя, радості бажаю.
Аби вам весь Новий рік
Було краще, ніж торік!
Сію-сію-посіваю,
З Новим Роком вас вітаю,
Відкривайте сундучок
Та давайте п'ятачок!
Сію, вію, посіваю,
З Новим роком Вас вітаю!
Не на рік і не на два,
А на многії літа!
"Дідух - до хати, біда - з хати!" - історія українського символу Різдва. Дідух - це не просто українська різдвяна прикраса, це елемент української культури, який походить ще з дохристиянських часів.
На Різдво українці споконвіку плели Дідуха - солом'яний оберіг, дух предків, дідів, збереження традицій і пам'яті родини. Овес, жито, пшениця, льон - його основні складові. Традиція ставити в оселі Дідуха, походить ще з дуже давніх часів. У дохристиянських віруваннях він був утіленням бога Коляди, символом пам'яті про предків. Дідух має позитивний заряд енергії, що дає нам відчуття таємничості і с'вята.В першу чергу він символізує родоначальника роду - діда, як і всіх родичів, які жили з ним. На Святий вечір, згадували про всіх рідних , аж до сьомого покоління. Від цього і походить традиція запрошувати на Різдвяне свято, всіх кого вже немає в цьому світі разом з нами , а на ніч залишати узвар і кутю на столі. Напередодні св'ят із стебел снопа формували кілька пучків, кожен з яких окремо обмотували соломинками, або обв'язували кольоровими стрічками, збирали разом і робили пишний сніп. Знизу робили розгалуження типу ніжок, щоб дідух міг стояти. Пучки колосків зверху обрамлялися кольоровими стрічками, паперовими чи сушеними польовими квітами. Вносили Дідуха у хату в переддень Різдва і зберігали до Водохреща, потім його обмолочували : зерно висівали, а солому спалювали на дорозі. В сучасних умовах висіяти зерно можна символічно. А Дідуха ніколи не викидайте на смітник, адже прадавній сніп уособлює в собі не лише Різдво, а й безперервний зв’язок поколінь, багатство, спокій і саме життя!
