Якщо махнути одною рукою на неприємності, потім другою – ти піднімешся над ними, як вільний птах.
Якщо всього боятися, тоді нічого не треба робити; страх – дешева заміна життю.
Якщо смакуєш чужими вадами й недоліками, – вони частково стають і твоїми.
Якщо ділишся своїми планами і мріями, то руйнуєш їх приховану силу.
Якщо часто жартуєш, дехто може не сприймати тебе всерйоз; і тільки мудрі розуміють, що ти дуже серйозна людина.
Якщо ти готовий прийняти гроші зі спокоєм і вдячністю, то й вони готові прийти.
Якщо залишаєшся таким, яким тебе замислив Бог, відпадає потреба заздрити іншим.
Якщо від зачарування до розчарування один крок, то між любов’ю і ненавистю – сотні спроб усе змінити.
Якщо птахи в чомусь розчаровуються, то надовго відлітають у небо.
Якщо чиниш несправедливість до когось – це стає і твоєю долею.
Якщо вірно любиш, перестають помічати; якщо прощаєш – цим користуються; якщо готовий на все – перестають цінувати; і тільки коли відходиш, – розуміють, що втратили те, чого не повернути.
Якщо весь час відкладати на «потім», рано чи пізно приходиш в «нікуди».
Якщо дивитися на життя під різними кутами, можна опанувати геометрію щастя.
Якщо ти здатен вигадати щось, то здатен і здійснити це.
Якщо знайдеш людину, з якою можеш поводитися так же вільно, як наодинці з собою, – цінуй її як повітря.
Якщо ненавидимо людину, то ненавидимо в ній те, що є частиною нас самих.
Якщо в твоєму серці сонце, то не важливо, яка погода за вікном.
Якщо любитимеш тільки береги, то не пізнаєш радісності хвиль.
Якщо хочеш відняти щось від когось, неодмінно втратиш щось своє.
Якщо любиш копатися в собі, то посади там хоча б квіти.
Мирослав Дочинець. Із книги "Якщо послухати мудреців".
