21 лютого - Міжнародний день рідної мови

 

        21 лютого — Міжнародний день рідної мови. 

Кажуть, що закладені в нас на генному рівні самобутні слова, словосполучення, фразеологізми, найкраще пасують нашому менталітету та способу мислення. Розмовляти рідною мовою – природно. Чому ж інколи це породжує стільки страхів і труднощів? Можливо, не вистачає конкретики: з чого починати, що робити і як оцінити результати. Розробили для вас алгоритм переходу на українську мову: це сім кроків, щоб заговорити рідною.

Посилання:

Повернути рідне: сім кроків, щоб заговорити українською

У День рідної мови саме час поговорити про тих, хто її творив!

ЩО ЗРОБИЛА РУСЬКА ТРІЙЦЯ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ?

⠀

«Руська трійця» — культурно-громадське об’єднання 1833–1837 рр. Засновниками та ідейними натхненниками були львівські студенти Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич, Яків Головацький. З часом «трійця» розрослася до 20 учасників.

*Тогочасне «руський» — синонім сучасного «український».

⠀

Основна мета «Руської трійці» — пробудити у полонізованих галичан національну свідомість. Згодом ця ідея охопила всю Україну.

А їхній девіз: «Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде» (запозичили зі збірки пісень Михайла Максимовича).

⠀

«Руська трійця» прагнула творити літературну мову, взявши за основу живе мовлення українців по обидва боки Збруча.

Також прагнули зберегти мовну традицію. Наприклад, Маркіян Шашкевич видав брошуру «Азбука і abecadło», де виступав проти ідеї запровадити латинську абетку для української мови.

⠀

Альманах «Русалка Дністровая» — найвідоміша праця «Руської трійці». Він став настільки впливовим у житті українців Австрійської імперії, що цензори одразу конфіскували майже весь тираж.

«Ми ледве даємо собі ради з однією нацією (поляками), а ці дурні голови хочуть ще розбудити мертво-поховану руську націю», — тогочасний директор львівської поліції.

⠀

Правопис альманаху ґрунтувався на фонетичному принципі: «Пиши, як чуєш, читай, як видиш».

І саме на його сторінках вперше використано літеру Є та сполуки ЙО, ЬО.

⠀

Цікаво, що відомий термін «читанка» — справа рук Маркіяна Шашкевича. До його «Читанки для діточок в народних училах руських» підручники для читання так ніхто не називав.

КАЗКА «ВОРОНИНА ВЕЧЕРЯ»

Ворона вперше взялася варити вечерю.

Внесла велике відро води, всипала в воду вівсянку.

Варила-варила, вирішила виявити винахідливість: влила вершки, вкинула вчорашній вінегрет.

В відрі вирувало.

Ворона вертілася всюдибіч: витягла високоякісну вермішель, відкрила вишневе варення, відщипнула вісімнадцять виноградин, відламала восьмушку ванілі.

Все вкинула, вимішала…

Вариво видалось вельми вегетаріанським.

Ворона вирішила вкрасти вирізку.

Вигасила вогонь, вирушила в “Велес”.

Відважно влетіла всередину.

Всі відвідувачки “Велеса”, вгледівши ворону, влаштували вереск.

Виручили випадкові військові: взялись виганяти вертихвістку віниками.

Втікаючи, ворона втрапила в віддалений від виходу відділ.

Вгледіла “Віскас”.

Вхопила. Вправно вилетіла.

Вдома відновила вогонь, вкинула в відро віднайдені вишкварки, вкрадений “Віскас”.
– Все, вистачить, – вимовила вголос.

Вдоволена вмостилась відпочивати.

Влетів ворон.
– Вау! Вечеря! Вельми вдячний! – вигукнув.

– Втомився, вельмишановний? Виголодився? Всідайся! – відповіла.

Ворона впевнено влила вариво в ваганки*, – виглядало вдало.

Ворон взявся видзьобувати.

Враз – випрямився, витріщився!

Ворона викрикнула:
– Вдавився?! Викликати ветеринара?!

– Води, – вимовив втишено ворон, випльовуючи вариво.

Випив воду, відкашлявся.
– Відпустило… – видихнула ворона.

Вона відвернулась. Ворон вмить вилив вариво в відкрите вікно.
– Виїв все! – виголосив, віддаючи вороні випорожнені ваганки.

– Вечеря вдалась? – взялась вона випитувати.

Ворон вирішив відбрехатися (вважатиме вередою, втратяться взаємини).

Вдавано ввічливо вимовив:
– Вдалась… Вражений…

Ворона вийшла вимити ваганки .

Вдивляючись в відро відверто відразливого варива, ворон важко видихнув:
– Вмру…

Вернувшись, ворона весело відрапортувала:
– В вівторок варитиму вареники, випікатиму ватрушки!

Ворон випив валер’янки…

Автор: СВІТЛАНА ЛУКАШОВА