«Стояла собі хатка – дірявий чобіток, а в ній жила бабуся – що мала сто діток. Така була сімеєчка, сімеєчка мала. Ніяк із нею впоратись бабуся не могла». Пам’ятаєте? Так починається один з віршиків чудової збірочки «Стояла собі хатка» відомої дитячої письменниці Наталії Забіли.
В цьому році, 5 березня ювілейна дата, виповнюється 120 років з дня її народження. ЇЇ творчість називали «материнською піснею, цікавою, барвистою, розумною, клопіткою, дбайливою». Її казки, вірші, оповідання і сьогодні користуються попитом, вони подобаються дітям, легко сприймаються та швидко запам’ятовуються.
Вона вміла легко та невимушено розмовляти з дітьми, розповідати про прості та складні речі цікаво та зрозуміло. Кілька поколінь дітей виховувалися на її творах. Майже у кожній родині були її «Ясоччина книжка», «Прабабині казки», «Весела абетка», «Під дубом зеленим», «Вередливі жабки» та інші. Видавалися вони мільйонними накладами. Та відома вона була не лише як дитячий автор,а й як відомий перекладач, вона перекладала класиків світової літератури на українську. Школярі вчилися за підручниками, укладачем яких була Наталка Забіла.
А народилася дитяча письменниця, перекладачка, авторка понад 200 книг, перша лауреатка літературно премії імені Лесі Українки Наталія Забіла у 1903 році в Петербурзі в аристократичній, дворянський родині. З малих років її оточувала музика, література та образотворче мистецтво.
Її предком був козак - характерник Петро Забіла з Борзни. З дитинства вона чула розповіді про 17 козацьких полковників з роду Забіл. Дійсно, у роду Забіл було багато творчих особистостей. Дід був відомим скульптором, тітка - оперною співачкою, батьки мали хист до живопису та навчалися у художньому училищі. Наталка з дитинства чула українські пісні та слухала українські казки. Талановита Наталка читала Шевченка, слухала музику Лисенка, захоплювалася творами Лесі Українки і сама робила спроби писати.
Спокійне життя дівчини пішло шкереберть після Жовтневого перевороту 1917 року. Мати з дітьми повтікали в Україну. Родина відчула голод та холод. Дівчина швидко дорослішає, бо потрібно допомагати братам та сестрам. Закінчує прискорений курс гімназії, влаштовується вчителькою. Згодом закінчує Харківський інститут народної освіти. Ще студенткою друкує свій перший вірш і все частіше її твори з’являються у дитячих журналах та газетах, а 1924 році побачила світ її перша книжка.
За своє життя вона видала їх багато і в кожній відчувалася материнська любов та щирість. Вона добре розуміла дітей, бо сама була матір’ю, намагалася виховувати кожну дитину розумною та вихованою, чесною та мужньою. Вона начебто невимушено спілкувалася з малечею, розповідала їй про природу, вчила бачити прекрасне поруч. А які чудові в неї віршовані казки – вони наче музичні твори, такі пісенні, легкі, прозорі. В своїх прозових оповіданнях письменниця розповідала про життєві ситуації, з яких дитина дізнавалася про особливості дорослого життя і пропонувала замислитися над вчинками та поведінкою дорослих.
Твори Наталки Забіли морально не застаріли і сучасні діти слухають з радістю чудові книжки талановитої жінки.
