День украї́нської писе́мності та мо́ви— свято, яке щороку відзначається в Україні 27 жовтня на вшанування пам'яті українського літописця Нестора — послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія.
Сьогодні, 27 жовтня, Україна відзначає День української писемності та мови.
З 1997 року це свято припадає на день вшанування памʼяті Нестора Літописця — автора літопису Повість минулих літ. Воно покликане нагадати нам про давню історію української мови та має на меті популяризувати її як в Україні, так і за кордоном
Тож шануймо українську, плекаймо її та цінуймо як найцінніше надбання нашої нації!
До Місячника!..
23 жовтня в рамках Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек «Читаюча шкільна родина – стратегічне завдання бібліотеки» відбувся бібліотечний захід «Руйнуються царства, а книги живуть»
Захід був проведений для учнів 6-Б класу бібліотекаркою з Запорізької обласної бібліотеки для юнацтва пані Світланою - давнім другом шкільної бібліотеки нашого закладу.
Учні переглянули презентацію «Епохи змінюються, бібліотеки залишаються», з інтересом прослухали розповідь про стародавні, і найкращі бібліотеки світу і України.
Вихованці нашого закладу були дуже активні відповідаючи на питання вікторин «Що ви знаєте про бібліотеки?», «Літературна палітра». Діти дуже добре продемонстрували свої знання з української і світової літератури 5-го класу. Прочитанні за програмою оповідання залишились в пам’яті, і це чудово.
Дружити з книгою, багато читати – головний меседж, який було донесено нашим прекрасним учням протягом всього заходу.
 |
До Місячника!..
09 жовтня 2024 року учні 6-Б класу брали участь у конкурсно-розважальній грі "Плекаємо рідну мову!" в рамках Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек. Виконуючи цікаві інтерактивні завдання діти поринули у світ рідної мови - барвінкової, материнської, світанкової,джерельної ... Цей захід мав на меті розвивати у вихованців бажання вивчати українську мову, виховувати любов і повагу до рідної мови, спонукати плекати її.
ЧИТАТИ БАТЬКАМ!!
Хочу кричати в усі труби, бо вже терпіння не вистачає.
Я довгий час працюю з дітьми дошкільного віку і спостерігаю невтішну картину:- розвиток дрібної та загальної моторики слабкий (дитина не може підстрибнути, пробігти, взяти олівець чи ручку і написати елементарні фігури і т.д). А за розвиток зв'язного мовлення я, взагалі, мовчу. Це одиниці, які можуть переказати елементарний текст чи розповісти історію. Але до 6 річного віку дитина повинна:
Але до 6 річного віку дитина повинна:- вимовляти вже всі звуки (при умові, що Вона не має якогось діагнозу);
- вільно рухатися і вправно розфарбовувати, ліпити і мати елементарні навички письма і т.д.
БАТЬКИ! 
Відірвіться від своїх телефонів та комп'ютерів, візьміть СВОЮ ДИТИНУ за руку (не перекидайте свій обов'язок на інших людей, бо це, в першу чергу, ВАША ДИТИНА, яка потребує ВАШОЇ УВАГИ!) і вийдіть на вулицю, підніміть голову і подивіться на ту красу, яка оточує. Розкажіть про це дитині, про те, яка зараз пора року. Пошурхотіть листям, позбирайте його, розгляньте, порівняйте. Позбирайте тих самих каштанів чи жолудів, порахуйте, проведіть самі елементарні математичні дії. Подивіться на дорогу і нехай дитина назве кольори машин, які рухаються по ній. Розкажіть, що колеса круглі, а кузов - прямокутний , а фари теж різної форми бувають і нехай дитина скаже, якої. А не скаже, то ВИ, ШАНОВНІ БАТЬКИ, підкажіть, навчіть. Бо як говорив Д. Герберт "ОДИН батько важить більше, ніж СТО вчителів ".
Відірвіться від своїх телефонів та комп'ютерів, візьміть СВОЮ ДИТИНУ за руку (не перекидайте свій обов'язок на інших людей, бо це, в першу чергу, ВАША ДИТИНА, яка потребує ВАШОЇ УВАГИ!) і вийдіть на вулицю, підніміть голову і подивіться на ту красу, яка оточує. Розкажіть про це дитині, про те, яка зараз пора року. Пошурхотіть листям, позбирайте його, розгляньте, порівняйте. Позбирайте тих самих каштанів чи жолудів, порахуйте, проведіть самі елементарні математичні дії. Подивіться на дорогу і нехай дитина назве кольори машин, які рухаються по ній. Розкажіть, що колеса круглі, а кузов - прямокутний , а фари теж різної форми бувають і нехай дитина скаже, якої. А не скаже, то ВИ, ШАНОВНІ БАТЬКИ, підкажіть, навчіть. Бо як говорив Д. Герберт "ОДИН батько важить більше, ніж СТО вчителів ". Активізуйтеся, дорогі батьки!Бо чогось, коли дитина захворіє, "всі на вухах", ми не спимо, пів аптеки закуплено, прислухаємося до кожного вдоху-видоху... А, коли, все, Слава Богу,добре, ми в роботі, в телефоні, телевізорі, на кухні... А Ви знаєте, що, навіть, на кухні можна розвивати дитину! Можна разом приготувати страву з дитиною, той самий борщ. Запропонувати дитині назвати які інгрідієнти потрібно для борщу, охарактеризувати кожен овощ, порахувати і т.д.
Я рекомендую Вам, друзі, написати великими літерами собі пункти плану, причипити на холодильник і виконувати їх як "ОТЧЕ НАШ":
- забрати у дитини телефон, комп'ютер, планшет;
- кожного вечора читати казочку, чи розкажіть якусь історію свого життя;
- грайте в ігри;
- більше проводьте часу на свіжому повітрі;
- вчіть дитину що добро, а що - зло;
- розвивайте фізичні та духовні цінності.
Шановні БАТЬКИ - МАЙБУТНЄ ДИТИНИ У ВАШИХ РУКАХ - ПАМ'ЯТАЙТЕ ПРО ЦЕ!!!
Автор: вчитель
До 70-річчя Зірки Мензатюк: 21 жовтня святкує ювілейний день народження українська дитяча письменниця, казкарка, журналістка Зірка Захаріївна Мензатюк
«Зірка Мензатюк — одна з тих сучасних українських письменниць, чиї книги не затримуються на полицях книгозбірень. У Рівненській обласній бібліотеці для дітей книжкові формуляри її видань щедро рясніють записами про видачу юним читайликам.
Збірочки для наймолодших — «Зварю тобі борщику», «Як до жабок говорити», «Катрусині скарби» уже й трохи зносилися від допитливих дитячих долоньок. А книга «Зварю тобі борщику» стала однією з героїнь рубрики «Книжкові скарби», яку бібліотекарі обласної дитячої книгозбірні вели в передачі «Невгамовні дослідники» на місцевому телевізійному каналі.
Серед книг для середнього шкільного віку чи не найпопулярнішими серед малих рівнян стали «Таємниця козацької шаблі» та «Ангел Золоте Волосся». Та й як не пробудити цікавість учня, якщо у книзі написано про твій рідний край? Розкриваєш «Таємницю козацької шаблі» і починаєш мандрівку Рівненщиною: Гоща, Дубно, Дубенський замок, Тараканівський форт, Національний історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької битви», відомий також як «Козацькі Могили» у с. Пляшева. А якщо розповідь переплетена карколомними пригодами твоїх однолітків та ще й так зрозуміло і легко розкриває героїчну історію українського народу — то читається на одному подиху.
***
«Людина влаштована так, що їй завжди кортить знайти «точку відліку» й створити систему координат, у якій нарешті «все стане на свої місця». У побуті і в державотворенні, в ідеологічних баталіях і духовній борні ми підсвідомо тримаємося оцього «стрижня», щоправда інколи як мавпи перескакуючи з одної «надійної опори» на іншу в пошуках їжі та прихистку… Напевно тому найважче розповісти дітям про те, чому і, головне, навіщо, ми опинялися в тій чи іншій Системі.
А ще з дітьми дуже складно говорити про смерть. Не тому, що страшно, неестетично чи болюче. А тому, що розмова про смерть завжди обертається на розмову про найскладнішіе — про Любов і про Час — два дива, які людство так і не навчилося відтворювати... Ніхто й ніколи не поверне собі «в повному обсязі» ні втраченої любові, ні втраченого часу. Але попри те всі ми прагнемо любити і пам‘ятати.
Останні десятиліття події в Україні розгорталися так стрімко та різновекторно, що найменше хотілося говорити з дітьми про ось такі складні речі. Хотілося «теплих» історій і веселих оповідок, красивих картинок і Божої ласки… Але настала мить, коли складних розмов уже не уникнути. Повість Зірки Мензатюк «Як я руйнувала імперію» (2014) — одна з перших і тому знакова у новітній українській книзі для дітей, спроба всерйоз поговорити з юними сучасниками про Любов і Час.
Твір автобіографічний, відвертий і доволі безжальний насамперед щодо автора. Письменниця відтворює як характери, так і саме звучання «радянської» доби, манеру тогочасного (а отже й свого!) духовного і душевного буття. І якщо нинішньому юному читачеві від того трішки млосно, то авторці таки вдалося донести неприкрашеним справжній — затхлий, наївний у своїй жорстокості й безглузді «дух епохи». Думаю, для багатьох, кому не довелося жити в радянський час, описи родини сільського директора школи чи Папи Запотіцького видадуться як мінімум нарочито безглуздими. Але насправді це типові люди того, на жаль, все ще близького нам часу. Люди зовсім не погані, й не «придумані», а звичайнісінькі, обивателі, звиклі швидко знаходити правильне поведінкове «русло». Та навіть позитивні персонажі повісті постійно зайняті пошуками матеріальних компонентів буття — одягу, їжі. Бо саме на це й тратилася насправді левова частка часу «радянської людини». Те що залишалося, йшло на вистежування одне одного, емоційні виплески та самокопання. Й підлітків це стосувалося тією ж мірою, що й дорослих. Оце змізерніння щоденних поривань письменниця передала дуже точно. Й інтелігенції те все стосувалося чи не найбільше — «не співучасть» у «дурному бунті» народу — одна з її характерних рис і досі.
Саме таких дідів — дрібних і величних водночас, «використаних» оточенням і власними пристрастями, знищених і непереможних відкриває сучасним підліткам Зірка Мензатюк, оголюючи перед поколінням власних онуків неприглядну й величну водночас правду недалекого минулого. Її герої насамперед — породження й відголосок «українського пострадянського» світу, а їхні драматичні пошуки та чин продиктовані найперше бажанням письменниці тут і сьогодні знайти порозуміння з «іншим» поколінням у найсуттєвішому — Любові та Часі. Бо без цього намагання пізнати й зрозуміти одне одного між дідами та онуками ніхто з нас не опанує ні себе, ні свого місця в світі. Ми вкотре почнемо з «чистого листа» чергову чернетку своєї уривчастої історії…
Отже, любов.
У Зірки Мензатюк це наскрізна ідея твору, константа, несхибний камертон, за яким легко визначитися з будь-яким вибором. Саме любов‘ю продиктовані всі вчинки головних персонажів — починаючи з підліткового випендрювання та «втріскування» одне в одного й закінчуючи глибоким сердечним переживанням почуття любові до Батьківщини та Бога. Саме намаганням авторки розкрити перед підлітками всю неявну, але безмежну силу цього почуття продиктована поява в повісті історії кішки Пуми та баби Сафронихи. Здається, покликані лишень бавити читача, даючи привід для кумедних ситуацій, вони поступово обертаються на найдраматичніших персонажів і дають Яринці важливі уроки життя. Дрібна «навіжена» Пума раптово зникає, залишаючи в душі дівчинки величезну ніким іншим не заповнювану порожнечу, і Яринка усвідомлює, що любов не буває маленькою чи безслідною. А Сафрониха виявляється дівчиною, чиє кохання було знищене війною та яка все життя добивається церкви в селі як свободи долюбити єдину рідну людину хоча б на тім світі. Дивакувата «пересічна» баба постає живим уособленням вірності та віри, доводячи, що любов всепереможна.
Страх розділяє героїв твору на тих, хто його породжує, і тих, хто його долає. Лише останнім відкриваються світлі сторони життя й можливість щиро любити. Бо любов завжди пересилює страх і звільняє.
Саме тому любов уможливлює свободу пам‘яті.
У Зірки Мензатюк «пам‘ятати» однозначно рівноцінне «любити». Яринка не задумається над природою чи специфікою пам‘яті, бо для неї це — природня частина буття, а не вибір. Підлітки, як і батьки та діди, насамперед — «живі свідки» величних і мізерних діянь усіх поколінь українства. Для них пам‘ятати — чин, а не стан. Саме тому Ігор не лише пригадує подвиг Кантемра, а й на весь голос («один на весь світ») кричить «Слав Україні!», а Орися з Василем не лише танцюють давні «Коси» в дідівських строях, а й підносять жовто-блакитне полотнище, яке «...пахло небезпекою... тюрмою, Сибіром, сивим холодом Заполяр‘я». Саме тому Яринка з друзями до останку спостерігають за драматичним протистоянням «звиклих до покори» селян з міліцією біля церкви, «засвідчуючи» свою співучасть і готовність пам‘ятати саме цю подію.
Місцем і співучасником подій у повісті є Система як спільність пов‘язаних якимись дивними й зуроченими зв‘язками людей, у межах якої юні герої вимушені формуватися, відкриваючи власну самість як інакшість. У Зірки Мензатюк «реальний» «радянський» світ протистоїть «романтичному» національному. Оскільки право на позицію кожної зі сторін оплачене кров‘ю, тому «нормально» бути непримиренним щодо «інших». Як тільки герої покидають цю «зону комфорту», їм доводиться переборювати загальноприйняті страхи, вчитися любити ближніх і приймати їх у всій неоднозначності. Як наслідок, герої-підлітки опиняються поза Системою, тобто стають «іншими» і вимушені творити власний, «інший» щодо батьківського світ.
Цікаво, що «правильне» середовище і його «правильні» мешканці постають у нагромадженні безкінечної низки суто фізичних об‘єктів. У «Як я руйнувала Імперію» це повторювані переліки «дефіцитів» і побутових речей, «доступних» (чи ні) кожному з персонажів, що маркують їхнє соціальне положення чи навіть духовний вибір (так, родина Яринки віддає перевагу черзі в Домський собор перед чергою за штучними шубами).
Герої-підлітки в творі схильні до рефлексії та споглядального світосприйняття, прагнуть резонувати з часом і оточенням, звикли діяти емоційно та спонтанно. Авторка повсякчас змушує їх цитувати улюблені тексти та вкладає у їхні внутрішні діалоги далекі від дитячих лексеми й звороти. Останнє було б недоліком, коли забути, що Яринка — представниця родини зі значною традицією книжності. А для таких підлітків і досі звично й навіть обов‘язково відлунювати думками й фразами свого дорослого оточення, сипати цитатами й алюзіями. Окрім того, подібні «посилання» в мовленні дітей завжди відігравали роль чіткого ідентифікатора: якщо ти не знаєш «кодових» фраз у певному молодіжному середовищі, ти — «чужий».
Цікаво, що перші почуття героїв описані геть не схоже до розтиражованих масовою культурою уявлень про «вільні взаємини». Це тонкі, складні, виснувані з глибоких душевних переживань стосунки, де важать кожен погляд, слово чи дотик. Яринка боїться як не пізнати кохання, так і потривожити його. Це важлива складова її внутрішнього життя і, водночас, головний рушій сюжету, оскільки саме почуття стає для героїв випробуванням на здатність зрозуміти самих себе і визначитися з власними системами ціннісних координат.
Одним із ключових мотивів повісті є також дружба як природній спосіб розподілу світу на «своїх» і «чужих». У Яринки коло друзів поступово звужується, відсікаючи схожих до неї за статусом (діти інтелігентів, добре вчаться, «чистенькі»), але «інших» за ідеалами дівчат із «піонерського» оточення Ніночки та «рафінованого» патріота Андрія. Зрештою дівчинка формує навколо себе надійний і світлий «свій» світ, який активно прогресує.
Дорослі й діти в творі — не просто природні співучасники подій, а представники різних, але спільних у певному пориві поколінь. Так, усі родичі Яринки — національно свідомі віруючі люди, що не заважає їм «пам‘ятати своє місце» в «радянській» системі та реалізувати себе в цих межах. Героїня Зірки Мензатюк поступово перетворює будні на романтизовану героїку справжньої борні, опиняючись тим самим у сув‘язі поколінь — старша сестра, батьки, діди. Власне, весь її шлях — це пізнання справжнього суспільного обличчя найближчого оточення, з‘ясування та засвідчення монолітності усіх поколінь свого роду. Близькі Яринки не так бояться одне за одного, як люблять — рідних, природу, Україну. І саме ця перевага любові над страхом робить їх вільними та переможними.
До Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек "Читаюча шкільна родина - стратегічне завдання бібліотеки"
З метою розширення знань учнів про культуру української мови, удосконалення їхніх вмінь правильного слововживання, формування у дітей уміння працювати в команді; сприяння вихованню національної самосвідомості учнів, виховання любові до національної культури, прагнення бути справжніми українцями в 7-Б класі пройшов квест «Збережемо наш скарб – рідну мову!».
Проходячи різні станції діти розшифровували поетичні рядки Пантелеймона Куліша про мову, складали слова, вгадували слова, з перших букв яких складали вислів Володимира Сосюри про мову, розгадували морфологічні шаради, а також знайомились з діалектами нашої мови. Захід завершився присягою рідній мові.
Інтерактивний дискурс "Суперсила читання: як книжки змінюють наше життя" з учнями 8-а класа..
Читання — це спосіб знайти себе, осмислити події, які відбуваються сьогодні. Якщо ми обираємо книги про історію, художні чи пізнавальні, то хочемо більше дізнатися про наше минуле, країну та народ. Якщо обираємо фентезі, пригоди чи фантастику, то віддаємося своїм мріям і хоч якось відволікаємося від неприємної реальності. Якщо ж нонфікшн, наприклад, про психологію, бізнес чи саморозвиток, то намагаємося зрозуміти себе, покращити своє життя.
Година спілкування "Бібліотека – храм мудрості і науки" для учнів 5-х і 9-х класів..
Захід розпочався зі вступного слова бібліотекаря, який привітав учасників і
розповів про значення бібліотек у розвитку суспільства, науки та культури.
Учні дізналися про історію бібліотек, починаючи від стародавніх часів до
сучасності, зокрема про те, як бібліотеки змінювалися та адаптувалися до нових
технологій.
Далі учні мали змогу побачити цікаву презентацію про найбільші бібліотеки
світу, рідкісні книги та старовинні рукописи. Після цього відбувся невеликий
літературний конкурс, під час якого учасники відгадували літературних героїв,
цитати та інші цікаві факти про книги. Це сприяло розвитку їхніх знань про
літературу та заохотило до читання.
Бібліотека стала для учнів ближчою та
зрозумілішою, сприяючи їхньому розвитку й інтересу до читання.
11 жовтня - Всесвітній день яйця!..У багатьох країнах світу у другу п'ятницю жовтня відзначають Всесвітній день яйця – свято всіх любителів яєць, омлетів, запіканок, яєчні. Нічого дивного в цьому немає. Адже яйця – самий універсальний продукт харчування, вони популярні в кулінарії всіх країн і культур.
3 жовтня святкують Всесвітній День грибників (World Mushroom Picking Day). Це свято не є офіційним, але любителі “тихого полювання” охоче відзначають його. А чи збирали ви коли-небудь гриби? Якщо так, то ви мабуть знаєте, що збирання грибів не лише відпочинок і розвага, а також напружена праця, під час якої треба бути зосередженим та уважним. Варто уважніше придивитися до грибів, і ви дізнаєтесь багато нового і таємничого з життя природи.
Підписатися на:
Дописи (Atom)