Про Крути.
Цей бій був реально великою стратегічною перемогою УНР.
Не поразкою і точно не приводом для скиглення і трагічних плачів.
Це совєцька історіографія перетворила цю перемогу України на скиглення і ридання над «героями Крут», повністю викресливши смисл цієї битви.
До речі ці «плачі» продовжуються і зараз( бідних дітей послали на убой, загинув цвіт нації, жест відчаю, і т.д. Та ще й всенародний реквієм і траур).
Взагалі оця сформована система «плачів» перетворює героїчний «народ козаків і воїнів» на покірне стадо страждальців і повністю нівелює здобутки і перемоги.
Оце хник-хник «хлопчики, тільки повертайтесь живими» зовсім протилежне «із щитом, або на щиті».
Це імперський наратив, коли українці використовуються як м"ясо в чужих битвах.
Тоді, під Крутами, все було інакше,пряміше і простіше. Задача була не розгромити ворога, а затримати.
Питання було у виграші часу. Буквально один день. Чи навіть кілька годин.
Треба було затримати большевицько- російські війська і не дати захопити Київ саме в ці кілька годин. Бо саме в цей час йшли переговори в Бресті, де більшовицька влада, під тиском Німеччини, мала визнати УНР.
Поки Київ був вільний і не окупований, то УНР мала реальний шанс бути визнаною. Що і сталося.
А , якби окупація Києва на момент переговорів відбулася, то зник би предмет переговорів. Тобто УНР подалася більшовиками на переговорах як невеличкий заколот, який вже зліквідований, і нема про кого говорити. Сторона на переговорах нікого не представляє. Такий був стратегічний і тактичний задум большевиків. Для того і підняли "повстання арсенальців"- своєрідну більшовицьку п'яту колону в Києві, на з'єднання до яких поспішав корпус Муравйова.
Це "повстання" було скоординоване більшовиками з Петербургу. Муравйовці і "арсенальці" мали зустрітися в Києві і знищити УНР ще до її визнання.
"Арсенальців" заблокували і зачавили Січові Стрільці і Гайдамаки, дай їм Боже здоровля.
А "муравйовців" зупинили і затримали крутяни.
Я завжди дивувався - для чого треба було битися під Крутами, якщо потім всі сіли у вагони і повернулися в Київ?
А просто виграний час дав можливість визнати УНР юридично на міжнародному рівні(Німеччина і союзники).
І після цього большевики могли скільки завгодно окуповувати Київ. Це вже була дійсно окупація незалежної держави Україна, а не громадянська війна всередині Росії.
Здавалось би тонка штука, але вона дала можливість УНР отримувати "міжнародну допомогу" цілком законно.
Загибель 27 бійців студентів - трагічна випадковість внаслідок помилки, коли вони, замість свого евакуаційного ешелону, вийшли на станцію, вже захоплену ворогом.
Це не було наслідком планування чи тактики самого бою.
Бій був спланований добре і правильно. Я б сказав ідеально.
Задачу виконали із втратами ворога 1 до 4. І це в чистому полі.
Озброєння і припаси теж були добре прораховані і підготовлені.
16 кулеметів. Цілком достатньо для цієї лінії оборони. На 25 метрів один кулемет. Це більше, як військові стандарти тих часів.
Та ще кулемети і гармата потяга, який підтримував оборону вогнем.
І патронів вистачило на весь інтенсивний бій. Із запасом.
Відступили планово. І не через нестачу набоїв.
Відступили, виконавши завдання.
Все було добре продумано і обраховано.
Результат відмінний. Ворога затримали навіть не на час бою, а на чотири дні, знищивши колії.
Тож не плакати треба, а радіти, що прийшли хлопці "із щитом".
А хто не зміг, то повернувся "на щиті".
Як і має бути в українців.
Сашко Лірник
