Цікаві факти про Валер'яна Підмогильного
БУДЬМО!!!...
Є в Україні таке ємке слово. Його радо й завзято повторюють іноземці за столом: Bud’mo!
Це навіть не «паляниця». Це хромосома з ДНК.
Будьмо!
Будьмо - це про те, що ми є, були й будемо.
Це про те, що нас не вбити.
Про те, що ми не скоримося ніколи й нікому.
А радше загинемо, але не здамося.
Будьмо - це воля, це Січ.
Це вічний гул Дикого Степу!
Будьмо! - це Україна.
Це вишиванки, й хрущі над вишнею.
Це наші старі кладовища і давні могили.
Це Голодомор і колективізація.
Це Червона рута і Стус, і Григір Тютюнник.
Тарас, Леся, Франко.
Жадан і Іздрик, Козак-Систем.
Драч, Павличко і Вінграновський.
Червона калина.
Це - Мазепа і Мотря.
Богдан і Петлюра.
Це - тіні забутих предків.
Це Василь Симоненко і Ліна Костенко.
Василь Стефаник і Нечуй-Левицький.
Будьмо - це мис Тарханкут і Карпати.
Це острів Зміїний,
Харків і Суми, Чернігів і Полтава, Херсон.
І Коктебель!
Лузанівка і Пересипський міст…
Будьмо, це коли - ой, на горі, та й женці жнуть! І десь там Галя несе воду.
І хлопці розпрягають коней.
І сорочку мати вишила мені. Червоними та чорними нитками…
Під копитом камінь тріснув…
Будьмо - це донати та безпілотники.
Будьмо - це окопні свічки та камуфляжні сітки.
Будьмо - це тюльпани й хризантеми на останній дорозі Воїна.
Будьмо - це українські прапори над гробками.
Будьмо - це наші нерви й наші діти й собаки в «двох стінах» під час повітряних тривог, це - наші сльози, наша гідність, честь і гонор.
Будьмо - це лелеки навесні, що повертаються до свого гнізда, до свого дому. І F-16 з лелеками…
Будьмо - це вранці лугом, босими ногами…
І зелені лини в ятері, що переливаються проти сонця, і мед, що зі щільників тече по ліктях… і дідова коса, що дзвенить від мантачки на світанку, ще до роси…
Будьмо, це бабині вареники з капустою й сиром…
Будьмо, це - знов зозулі голос чути в лісі…
І білий сніг на зеленому листі…
Будьмо - це Ми! Ми - будьмо!
Будьмо! Будьмо навіки, брати й сестри!
29 жовтня - день пам'яті Павла Глазового, улюбленого багатьма поколіннями відомого українського поета-гумориста і сатирика, лавреата премії імені Остапа Вишні, першого лавреата премії імені Петра Сагайдачного (1922-2004).
Поет є автором 13 книжок сатири і гумору, восьми книжок для дітей.
"Він ставився до життя з гумором та іронією: "Життя - вогонь. У тім вогні серця людські палають, а сміху іскорки ясні над полум’ям літають… Якби не міг збирати я веселого й смішного, давно розпалась би душа під тягарем страшного.". Характерними особливостями його гуморесок, народних усмішок та фейлетонів є простота форми, яскравість художніх засобів, національний колорит, поєднання гумору і серйозності.", - @Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва
Притаманні йому любов до своєї землі, до свого народу, вболівання за українську мову, українське мистецтво донесені ним до людей в гумористичній формі іноді спонукали читачів і слухачів переосмислити своє буття.
Народився Павло Глазовий в селянській родинів с.Новоскелюватка (нині Миколаївщина), куди переїхали його батьки перед народженням сина, рятуючись від комнезамівців (комітету незаможних селян). Тато Павла - Прокіп був міцним господарем, його дружина була донькою священника. З приходом радянської влади все в родині було реквізовано. Нелюбов до радянської влади залишилася в Прокопа Глазового на все життя. 11-річним хлопчиком Павло Глазовий пережив Голодомор. У страшний час геноциду української нації помер його молодший брат.
Навчався Павло глазовий у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині, мріяв бути учителем української мови. Працював рік учителем молодших класів. В армію в 1940 р. пішов добровольцем, адже тоді забирали із ВНЗ після першого курсу, тому він вирішив не переривати навчання, а вступити до інституту демобілізованому солдату було легше. З початком війни мав кваліфікацію авіаційного механіка, закінчивши школу сержантів-старшин, отримав звання сержанта. Павло Глазовий був учасником Другої світової війни, потрапив до блокадного Ленінграду.Повернувся додому з трьома бойовими орденами, які пороздавав сусідським дітлахам.
Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де потрапив під опіку Остапа Вишні, який переймався долею талановитого юнака і посприяв, щоб того перевели на навчання до Києва. Павло Глазовий закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту. Друкуватися почав ще з 1940 р., але писав не гуморески, а лірику.
У 1950-1961 рр. був заступником головного редактора журналу "Перець". За Глазового наклад "Перцю" зріс до 3,5 млн примірників. Деякий час Павло Глазовий працював на радіо редактором музично-гумористичної програми (після 1961 р.), а згодом заступником головного редактора журналу "Мистецтво", очоливши відділ "Новини кіноекрану".
Сатира Павла Глазового завжди була гострою і дошкульною. За радянських часів, коли критика суворо дозувалася владою, він почувався незатишно, пережив нелюбов радянської влади, яка була змушена миритися з його віршами, але мстилася йому тим, що книжки поета виходили дуже обмежено, а офіційних державних нагород він не мав. Свого часу Неонілі Крюковій на рік заборонили читати Глазового зі сцени.
Він створював сатиричні і гумористичні твори, усмішки, фейлетони, писав репризи для цирку, авторські діалоги для популярних тоді Штепселя і Тарапуньки.
Ті, хто добре знав Павла Глазового, говорили, що в житті він був безкомпромісним і гострим, як його твори, жив досить скромно, не мав ні машини, ні дачі. Найбільшим багатством були книги.
Тексти гуморесок Павла Глазового стали піснями.
Вже кілька десятиліть читачі різних поколінь читають гуморески Павла Глазового, знаходячи у його творчості щось своє.
Кухлик
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші - не мина жодної крамниці.
Попросив він:
- Покажіть кухлик той, що з краю. -
Продавщиця:
- Что? Чево? Я нє понімаю.
- Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
- Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка.
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
- На Вкраїні живете й не знаєте мови.
Продавщиця теж була гостра та бідова.
- У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова.
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.
Павло Глазовий
Вікторина "Мовні загадки від Дмитра Білоуса"
Дмитро Білоус - відомий український поет і прозаїк. Свою творчість він присвятив українській мові. Відомі книги письменника "Диво калинове" і "Чари барвінкові". Чому диво? Тому що українська мова дивовижно багата, красива, співуча. Чому чари? Тому що українська мова чарує кожного, кому не чуже відчуття краси. У книгах письменника є мовні загадки про розділові знаки.
>
Мовні заходи до Всеукраїнського місячника шкільних бібліотек "Рідна мова - наша зброя і наш оберіг"
Вікторина "Таємниці мови", 4 - А клас
Мовний інтерактив, 9 - А клас
Бібліотечні заходи до Всеукраїнського місячника «Рідна мова — наша зброя і наш оберіг»
Онлайн-гра з учнями 4-А класу "Мовні перлинки для кожної дитинки" пройшла з різноманітними завданнями: збирали прислів'я та приказки про мову, відгадували мовні загадки-шаради, підбирали риму в віршиках та синоніми до пропонованих слів, читали текст з пропусками і відгадували осінній філворд.
.jpg)
Інформаційна година "Мовне намисто"
Учні 5-б класу нашого ліцею напередодні Дня української писемності та мови і в рамках Всеукраїнського місячника «Рідна мова — наша зброя і наш оберіг» збирали "мовне намисто". "Намистинами" були розповіді про багатство української мови, про те, що треба плекати українську мову, про поетів, письменників, видавців, які загинули під час російсько-української війни, що точиться з 2014 року.
Діти жваво включалися в серьозну розмову про лінгвоцид (знищення української мови протягом століть). Розважились діти під час мовних ігор, які розкрили багатство нашої мови, і які дуже сподобались дітям. Захід був підготовлений і проведений сумісно з колегами з ЗОБД «Юний читач».
.jpg)
Час мовлення українською
"Мовленнєві фанти"
Учні 9-А класу долучилися до Всеукраїнського
місячника «Рідна мова — наша зброя і наш оберіг» і під час спілкування зрозуміли, яке значення має українська мова в житті
сучасного покоління. Мова — це наша зброя, наш ідентіфікаційний код, наш скарб і оберіг, який треба цінувати, плекати, берегти. А головне популярізовати мову не тільки в Україні, а і за кордоном, тобто: ГОВОРИТИ УКРАЇНСЬКОЮ!!!
.jpg)
Багато хто вважає осінь найромантичнішою порою року, коли листя набуває жовтого і червоного відтінку, а по вікнах починає барабанити дощ. Щоправда, далеко не всі погодяться з цим фактом – у деяких людей осінь асоціюється з депресією та похмурою погодою. Але хіба не прекрасні осінні ліси і парки з їхнім жовтим і червоним листям? Недарма ж саме осінь надихала багатьох поетів, письменників і художників.
До уваги!...
РЕКОМЕНДОВАНІ ЗАХОДИ В МЕЖАХ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО МІСЯЧНИКА ШКІЛЬНИХ
БІБЛІОТЕК У ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ
СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ:
✔
тематичні (віртуальні) книжкові виставки, відеоогляди: «Календар долі
української мови»; «Українська мова – мудрості криниця»;
✔
презентації українських книжок та зустрічі з їхніми авторами: «Магія рідного
слова»; «Мовна мозаїка»;
✔зустрічі
з мовознавцями та громадськими діячами: «Єдина мова – нація єдина»;
✔презентація
вебсайтів українських журналів «Українська мова», «Українська мова і література
в школі», інших інформаційних ресурсів з популяризації української мови;
✔мовознавчі
спілкування: «Прадавність української мови»; «З рідним словом міцніє держава»;
✔вікторини:
«Не бійтесь заглядати у словник…»; «Цікава граматика»; «Таємниці мови»;
✔лінгвістичні
та мовознавчі ігри/квести/турніри/ конкурси: «З історії української
писемності»; «Цікаві факти про українську мову»; «Українські прислів’я та
приказки»; «З історії слів»; «Країна мовних цікавинок»; «Мовограй», «Українська
на щодень», «Мовні родзинки»; «Мовний батл»; «Нестандартно про мову»;
✔години
критичного мислення: «З рідною мовою ми – українці»; «Нації вмирають не від
інфаркту. Спочатку їм відбирає мову» (Ліна Костенко)
✔мовний
майданчик (цикл заходів з популяризування української мови та літератури):
бесіди (дискусії, виховні години, години спілкування): «Мова – духовний скарб
нації»; «Щира розмова про рідну мову»; «Нам українською судилось говорити»;
свято рідної мови: «Мов джерельна вода – рідна мова моя»; літературні вечори:
«У мові моїй краса й неповторність»; «Бринить, співає наша мова, чарує, тішить
і п'янить» (Олександр Олесь); «Я в серці маю те, що не вмирає» (Леся Українка);
✔
слайд-презентації: «Мандрівка в країну писемності»; «Мова – дзеркало душі
нації»;
✔круглий
стіл з батьками та учнями: «Мовні традиції моєї родини»;
✔творчі
зустрічі з письменниками рідного краю: «О мово моя, душа голосна України»;
✔буккросинг
(книгообмін) «Передай книжку другу»;
Підписатися на:
Коментарі (Atom)