У день пам'яті ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ окрім вшанування всіх невинно убієнних комуністичним режимом та тез про наслідки, велика вдячність всім дослідникам які фіксували, розповідали, писали і досліджували цю тему збираючи доказову базу злочинів режиму й голосно про це розповідали й розповідають
Ну й кілька тез наслідків для цілих поколінь:
ТЕРОР і УПОКОРЕННЯ ГОЛОДОМСтрах опинитись без їжі, неможливість втечі, відчай і безвихідь, фізичні й психологічні страждання, смерті рідних на очах, злам психіки і поведінки.
нові норми та зневіра - це не повний перелік всіх змін, спричинених голодом
ПОРУШЕННЯ ХАРЧОВИХ ТАБУ"почали їсти навіть коней, котів та собак" - у кожній культурі, або спільноті є певні гастрономічні заборони. Голод змусив порушити неписану норму, про те, що можна їсти, а що ні. Всім довелось Переступити поріг нормальності аби вижити
ГОЛОДОМОР ЦЕ ТАКОЖ ЇСТИ ЇЖУ ЯКА НЕ Є ЇЖЕЮ Макуха, картопляні лушпайки, бруньки та листочки липи, меляса, обдерті кукурудзяні качани і стебла, жолуді, полова, солома, шкіряні паски та підошви – те, що за інших обставин їжею не є, стало частиною "нормальної" або "бажаної" їжі
ЗМІНА УЯВЛЕНЬ ПРО ХОРОШУ І ПОГАНУ ЇЖУце позначилось на кулінарній поведінці. Немає поганої їжі чи зіпсутої, все можна нагріти, досолити, переварити і з'їсти.
Цей патерн поведінки притаманний багатьом хто голодував. Їжу не можна викидати чи не їсти, навіть якщо вона несмачна чи трішки зіпсута
НОВА ХАРЧОВА ПОВЕДІНКА - робити запасиПісля голодоморів сформувалась нова нормальність - Хороша їжа це та, яка довго не псується, одним з поведінкових наслідків після пережитих голодів стало прагнення робити запаси всього їстівного
НОВА КУЛІНАРНА МОВА "харч, їдло, баланда, затирушка, ліпеники і туленики, маторженики"
У мові завжди можна простежити сприйняття світу. Нові слова на означення типу "їжі" з лушпиння, висівок, зелені, того, що зазвичай не їдять увійшли до нашого лексикону
ВІДРАЗА ДО ЗЕЛЕНІ, або чому салат це не їжа. Читаючи і аналізуючи численні свідчення, людей, що пройшли через голодомори 1932-33 та 1947, ми дійшли висновку: щавель, лобода і інша весняна зелень, це травматичні спогади з весною 1932. До того ж зелень, це те чим не наїсися, свою нелюбов транслювали на поколінняЗлочини мають бути оприявлені, а зло покарано
