як підготуватися до складних запитань; що робити, якщо не знаєш правильної відповіді; як спілкуватися зі школярами на тему втрат, перебування рідних на фронті, розлуки, повітряних тривог; що робити, якщо діти граються у війну; як навчити учнів спілкуватися з військовими; перелік корисних ресурсів для вчителів для допомоги в
2. Надійка Гербіш, «Яблука війни». Видавництво «Портал».
3. Катерина Єгорушкіна, «Мої вимушені канікули». Видавництво Vivat.
4. Олександр Шатохін, «Жовтий метелик». Видавництво Старого Лева.
5. Віталій Запека, «Полінка». Видавництво Vivat.
Стабілізація: Це створення рамок безпеки. Налаштування один на одного, Налаштування на приміщення (клас, укриття, кімнату зум). словами – кажемо: ми в класі. Ми зараз в укритті. Зоровий контакт: подивіться – де вікно, (де вихід, знайдіть щось зеленого (будь-якого) кольору. Заземлення, звертаємо увагу на тіло: наприклад, Постукайте ногами по полу, розкладіть речі на парті, відчуйте як ви спираєтесь на спинку стільця. Простукайте себе долонями, наче килим. Дихання: можна попросити здути з парти уявні пилинки. (будь-які вправи, де видих повільніше, ніж вдих) Ритм: Мартін Штраубе – він навчає травмапедагогіці, наголошував на дуже важливому – повернення відчуття ритму. (у нас зараз об’єктивно біологічні ритми змінені). З ритмом пов’язані всі наші біологічні налаштування. І з ритмом пов’язане відчуття безпеки. Разом з дітьми можна простукати ритм пісні, просити, щоб діти повторили плескотом, чи тупотінням ніг ритм за нами. Ритм – це й рутини, вибудована зрозуміла послідовність дій. Навіть в житті з нашим дивним ритмом, важливо дотримуватись того, що стало «рамками безпеки». Рух, руханка – допомагає вийти зі стану зціпеніння, направляє активність, допомагає відновити концентрацію уваги. І нам потрібно кожен урок повторювати правила: ті правила, які були очевидні, зараз важливо озвучувати. Ми нагадуємо, що можна пити воду, де туалет, що ми робимо, коли лунає сигнал тривоги.
2. В стані стресу відчуття часу та орієнтації в просторі може змінюватися – дітям може складно розраховувати, скільки буде потрібно часу на дорогу, на виконання завдань. (коли ми в стані стресу у нас загострюються всі сенсорні відчуття – коли їх забагато, може здаватися, що час тягнеться дуже довго, чи навпаки миттєво). Можливо, використовувати будильники, пісочні годинники. І створювати навіть в приміщенні більше вказівників дороги, навігацію. І саме зараз ігри, які залучають просторове сприйняття - корисні. 3. Хвилини мовчання – в Україну повернулись діти, для яких хвилини мовчання в школах о 9:00 незвичні. (Не у всіх школах їх проводять). Багато питань від батьків саме про це. Все залежить від того, як саме ми пояснили сенс хвилини мовчання. Навіть маленькій дитині ми можемо сказати, що це можливість подякувати і дати пам’ять всім, хто бореться чи постраждав під час війни. В цю хвилину ми можемо сказати – дякую ЗСУ і всім, хто нас захищає, можна помолитись, якщо так в сім’ї заведено, можна уявити над самим собою та над класом будь-який символ сили, який буде для дитини зрозумілим та прийнятним. Якщо батьки знають, що в школі проводять хвилини мовчання – поговорити з дитиною важливо вдома. І, звичайно, вчителі можуть це теж прояснити. 4. Нехай мене вибачать всі освітяни та батьки – перші два місяці шкільного життя точно будуть не про знання і досягнення. А про співналаштування, про знайомство, контакт дітей. І чим більше ми в цьому допоможемо, тим швидше діти зможуть перейти саме до навчального процесу. І тим менше буде проявів булінгу в школі. Дітям одночасно тривожно виходити з онлайн формату і важливо бути поруч наживо. Нам буде потрібно вигадувати більше спільних завдань, ігор, проєктів. Тільки, коли дитині безпечно фізично та емоційно, коли вона відчуває себе «своєю» в групі – мозок починає працювати саме на засвоєння нового. І важливо пам’ятати, що ми швидше будемо втомлюватись від контактів. 5. Наш аудиальний канал депривований. Забагато небезпечних подразників пов’язаних зі звуками. Важливо подбати, щоб сигнали тривоги у дітей в телефонах були вимкнені, звуки дзвінків не були різкими, чи може, їх взагалі замінити. Можливо (я поки ще не знаю, як) домовитись, що в школі з'являться «ресурсні тихі місця» 6. Знов непедагогічне. Повторюсь - Зараз не час досягнень, оцінок та навантаження. Школа сама по собі зараз – терапевтичний практикум. Бо повертає відчуття «нормальності», режиму, спілкування, стимулювання до дій. Діти зможуть все надолужити, але саме зараз їм потрібна наша особлива уважність і підтримка 7. Підручники. Я обіцяла прочитати підручники для молодшої школи з української мови та літератури. Прочитала. Отримала рецензію від колег та дискримінаційну експертизу. І найближчим часом підготую матеріал з загальними (я не буду писати про окремі підручники) пропозиціями для вчителів по темах, в яких ми саме зараз маємо бути уважними. І зовсім скоро буде в вільному доступі методичка для вчителів, створена по їх запитаннях – ми відповідали для сайту НУШ з колегою Наталією Подоляк. Напевно, найважливіше - нашим дітям відчувати нашу близькість та віру в них Практики:
.jpg)
