До Дня Гідності та свободи

21 листопада - День Гідності та Свободи

Це нагадує нам, українцям, про події 2004-го, кінця 2013 року – початку 2014-го.

Те, що відбулося тоді, змінило хід історії не лише України, а й, вочевидь, всього світу. Ми згадуємо, як об’єдналися і відстояли європейський вибір країни, пам’ятаємо тих, хто віддав найдорожче – своє життя, аби змінити історію.

Гідність, Єдність та Свобода – це ті принципи, які об’єднали нас заради майбутнього країни.

Сьогодні ми дякуємо нашим побратимам та землякам, які мужньо боронять нашу землю за їх патріотизм, витримку і терпіння. Пишаємось нашими волонтерами та добровольцями, які об’єдналися задля підтримки наших вояків.

Україна – простори рідної землі від Карпат до Чорного моря.

Україна – це історія народу, який боровся за свою свободу і незалежність.

Україна – це рідна мова.

Україна – наша Батьківщина. Василь Симоненко писав: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»

Історія, яка відбувається сьогодні, закладає підґрунтя майбутнього нашої Батьківщини.

 

Запорізька казкарка Олена Шевчук

Звичайне українське село із надзвичайними героями. Запорізька казкарка Олена Шевчук представила широкому загалу уривок із нової історії. Надихнув її один із малюнків дівчинки, яка була на майстер-класі письменниці. Твори пані Олени надруковані у різних збірках, відома запоріжцям і окремо видана її казкова повість під назвою «І ведмедик прокинувся»

 

Згадуємо, пам’ятаємо, не забуваємо…

 Щороку в четверту суботу листопада, в цьому році - 28 листопада, Україна вшановує пам'ять жертв Голодомору.

Вражаючі спогади свідків Голодомору

ГОЛОДОМОР 1932-1933: ПРИЧИНОЮ СМЕРТІ УКРАЇНЦІВ ВКАЗУВАЛИ ЇХНЮ НАЦІОНАЛЬНІСТЬ

Представники радянської влади вказували причиною смерті померлих внаслідок Голодомору селян в Україні їхню національність: «українець».

 

Це засвідчують розсекречені архіви СБУ в Сумській області. Зокрема, документи НКВС Радянського Союзу за 1933 рік.

 

Про це повідомив виданню Gazeta.ua директор Архіву СБУ Ігор Кулик.

 

«Дуже цікаві джерела, які досі зберігаються в архіві Сумської області. У 1933 році, коли заповнювали акт про смерть, в графі «причина смерті» писали дуже просто «українець». Не голод чи вигадані якісь причини», - засвідчує пан Кулик.

 

                                                        Ігор Кулик. 

 

За його словами, найбільше від Голодомору постраждали саме селяни, оскільки вони були носіями українських традицій.

 

«Селян принесли у жертву, що підняти індустрію, щоб провести індустріалізацію. Таким способом намагалися вбити двох зайців. З одного боку, придушити українське, а з другого боку – підняти Радянський Союз», - каже директор Архіву СБУ.

 

З нагоди 82-річниці роковин Голодомору працівники Архіву оприлюднили нові документи, які засвідчують факти жахливого злочину керівництва СРСР по відношенню до української нації.

 

Зокрема, йдеться про документи, які засвідчують діяльність так званих «людей правди», чиї свідчення, дослідження і навіть фотографії зберегли факти голоду.

 

«Про ці документи раніше архівісти не знали. Усіх цих людей засудили за антирадянську діяльність і заслали до Сибіру. Це дуже часто писали люди, які були інтелігентні, які чогось досягли. Щоб у 30-ті роки мати змогу користуватися фотоапаратом це треба було мати змогу купити фотоапарат, а він був дуже дорогим. Це треба було мати змогу його проявити. Це був середній клас або інтелігенція», - розповів Ігор Кулик.

 

Серед таких людей сільська вчителька Олександра Радченко та голова колгоспу, а згодом завідувач магазину в селі під Києвом пан Заволока.  

 

«Є кілька іноземних міністрів, яким у Харкові вдавалося фотографувати людей, фотографувати трупи людей, голодних дітей. Відомо, що до України з візитом приїздив мер Ліона. Він теж залишив після себе замітки. Там є епізод, що перед ним їхала театральна група на чолі з енкаведистами. Вони мали показати життя селян, столи, що гнуться від наїдків і напитків. Він це все відобразив у своїх спогадах. Цікаво, що вже через кілька років ця трупа акторів і енкаведистів була вислана у Сибір і розстріляна», - каже представник СБУ.

 

Пан Кулик також розповів про так звану «чорну дошку».

 

«Це коли брали у конгломерат декілька сіл, декілька районів. Їх обставляли кордонами з міліції й спецслужб. Це було зроблено так, щоб люди не могли обмінятися харчами, чи вийти туди, де Голодомору не було. З іншого боку, це робили для того, щоб ніхто не міг до них прийти і принести якийсь хліб чи інші продукти. Дуже часто у цих «чорних дошках», у цих селах люди помирали масово, залишалися одиниці. Сюди завозили мешканців з інших країн Радянського Союзу, у тому числі й з Росії. Нові переселенці нічого не знали про Голодомор, нічого не знали про попередніх мешканців. Саме так створювалися гомо совєтікус. Так людей перетворювали на космополітів. Гаслом таких людей було: «Мой адрес – не дом и не улица, мой адрес – Советский Союз», - каже директор Архіву СБУ.

 

На його думку, згідно даних різних досліджень, реально говорити про 7-8 мільйонів загиблих під час Голодомору.

Вебінар-практикум "Освітні можливості сучасної української художньої літератури для дітей"...

Реформи в освіті дали вчителям початкових класів чимало свободи та простору для творчості. Втім, це водночас підвищило навантаження, адже тепер викладачам потрібно витрачати більше часу на пошук нової інформації та підготовку цікавих уроків згідно з концепцією НУШ. На допомогу вчителям Освіторія, Український інститут книги та БараБука підготували практичний онлайн семінар.

На практикумі ви дізнаєтеся:

- де отримати інформацію про дитячих авторів та їхні книжки;

- як інтегрувати сучасну українську літературу у програму навчання початкової школи;

- як провести урок, використовуючи матеріали акції #ЖивіПисьменники.

Вебінар проводять методистки Лабораторії дитячого читання НЦ «Мала академія наук України» Галина Ткачук і Анна Третяк.

 

ЦІкаво!

 

До дня Книги рекордів Гіннеса

Найпопулярніший у світі довідник має давню історію, проте відзначати день рекордів "Книга рекордів Гіннесса" – щорічний довідник унікальних досягнень людей та тварин, нечуваних природних явищ та видатних подій шоу-бізнесу, мас-медіа та культури – має свій день народження. За легендою цю книгу створив британський інженер і власник пивоварні Х’ю Бівер, коли відправився з друзями на полювання і між чоловіками зав’язалася суперечка, який з диких птахів найшвидший. Чоловіки тоді переглянули кілька різних довідників, але відповіді не знайшли. Так Бівер і вирішив створити книгу, що розповідатиме про рекорди. Назвав він її на честь своєї пивоварні. Перша книга вийшла у 1955 році. Традиційно вона має десять розділів (багатство, слава, відвага, мистецтво та ЗМІ, досягнення, людина, небезпека та катастрофи, спорт, знання, сучасні технології).

Книга отримала свою назву на честь відомої ірландської пивоварної компанії Arthur Guinness Son&Co. Ідея створення Книги належить виконавчому директору цієї компанії Х'ю Біверу, який одного разу ввечері після полювання (це було в Вексфорді в 1951 році ) взяв участь в суперечці з друзями, чи є сивка найшвидшою пернатою дичиною в Європі. Подібні питання нерідко задавалися відвідувачами пивних, які часто обговорюють за кухлем пива цікаві події, рекорди, спортивні досягнення і дива. І тоді Х'ю Біверу прийшла думка, що непогано було б мати книгу, в якій можна знайти відповіді на питання: "Хто найшвидший?", "Хто найбагатший?", і що така книга була б дуже корисна для власників пивних.

Перша Книга рекордів вийшла у світ в Лондоні 27 серпня 1955 року тиражем у кілька тисяч примірників. Вона складалася з 198 сторінок, а видали її брати Норріс і Росс Маквіртери. Спочатку планувалося видавати книгу невеликим тиражем для власників пабів. Перше видання називалося "Книгою чудових ступенів. Про найвищого. найнижчого, найбільшого, найменшого, найшвидшого, найстаршого, найновішого, найгучнішого, найгарячішого, найхолоднішого, найсильнішого". Успіх книги був приголомшливим, до Різдва вона стала бестселером №1 у Великобританії. У листопаді 1974 року книга завоювала власне місце в Книзі рекордів Гіннесса як найпопулярніша книга в історії видавничої справи - ​​вона була розпродана в кількості 23,9 мільйона примірників. У 1984 році було продано 50 мільйонів книг, в 1994 році - 75 мільйонів. 22 жовтня 2009 року у Великобританії вийшла у світ перевидана колекційна Книга рекордів Гіннесса тиражем у 5 тисяч примірників. Кожна копія була упакована в окремий футляр, мала індивідуальний номер і в точності повторювала за змістом видання півстолітньої давності.

Крім того, рекорди у книзі реєструються в трьох категоріях:

1. Най-най: більше, менше, швидше, довше тощо;
2.  найперше (підкатегорії: найдавніше і найстаріше з існуючого): перше в теорії, за легендою, версії, прототипи, проекти, передісторія, спроби (у тому числі невдалі); перший діючий зразок; перше масове, серійне, широкого споживання; перші серед чоловіків і жінок;
3.  єдине у своєму роді: те, що має винятковий характер, неможливо повторити, є екзотикою.
4.  Із нагоди дня "Книги рекордів Гіннесса" публікуємо добірку найхимерніших та найбільш вражаючих рекордів, котрі протягом останніх 20 років було вписано до книги.
5.   1978-й: реслери Біллі та Бенні МакКрері стали найважчою двійнею в сіті – 337 та 328 кілограмів. Це один з перших рекордів, які було вписано до Книги, пише Time. 

Як стверджується на сайті Книги, цей щорічний захід проводиться у пам'ять дня, коли вона отримала титул "найбільш продаваної у світі книги, захищеної авторським правом". Вперше Всесвітній день рекордів Гіннесса відзначався в 2005 році. У цей день тисячі людей у всьому світі роблять спроби встановити якийсь рекорд, щоб потрапити в черговий випуск Книги рекордів Гіннесса. До теперішнього часу більш ніж у 100 країнах світу було продано більше 120 мільйонів копій Книги рекордів Гіннесса.

Цікаво!

 

Всесвітній День ґудзиків

Цікаве свято, про яке неодмінно здогадуються, а може навіть знають професійні кравці – “Всесвітній День ґудзиків”, відзначається щорічно 16 листопада. Історія ґудзиків налічує  багато років, але утилітарне значення вони набули тільки в XY столітті. Деякі з нас іноді навіть не помічають, який є важливий для нас цей елемент нашого одягу, але ж без нього було б все набагато складніше. Найдавніші ґудзики або предмети, схожі на сучасні ґудзики, використовувалися далеко не для того, для чого ми використовуємо їх зараз – виключно для прикраси, а не для застібання. Для застібання використовувалися зав’язки, шнурування, вироби з рослин і кісток тварин. Ґудзик був своєрідним предметом розкоші, що виконував не тільки декоративну функцію, але й мав цілком певне інформаційне значення. Завдяки старанню майстерних умільців, в світовій практиці такі вироби, як ґудзики, давно стали предметом колекціонування, а деякі унікальні екземпляри, навіть музейними експонатами. Досить великі зібрання ґудзиків найрізноманітніших зразків є в музеях Швеції, США, Польщі та Чехії.

Історія свята

Ґудзики, без яких сьогодні складно уявити більшість моделей одягу, в давнину вважали амулетами, а в історії відіграли навіть фатальну роль. Найстаріші ґудзики, відомі людству, археологи знайшли в долині ріки Інд. Вони належать до III тисячоліття до нашої ери і були зроблені з черепашок. Матеріалом для ґудзиків ставали також кістки, камені, глиняні зліпки, палички і металеві злитки. У середні століття велика кількість ґудзиків на одязі вказувала на високий статус людини в суспільстві.  На Русі ґудзик мав значення амулета  його використовували від  відлякування злих сил.      У ранньому середньовіччі одяг, як правило, зав'язували, а ось дещо пізніше, у XIII–XIV століттях, ґудзик стає необхідним, оскільки в моду входить одяг, який щільно облягає фігуру. Найдавніші ґудзики або предмети, схожі на сучасні ґудзики, використовувалися далеко не для того, для чого ми використовуємо їх зараз - виключно як прикраси, а не для застібання.  Для застібання використовувалися зав’язки, шнурівки, вироби з рослин і кісток тварин, в якості шпильок. За часів Відродження чоловічий одяг був не менш яскравим, ніж жіночий, ґудзики робили з дорогих металів, прикрашали дорогоцінними каменями. А на чоловіче плаття пришивалось так багато ґудзиків, більше кількох тисяч, що воно ставало дуже важким, а ґудзики надавали йому додаткового блиску. Ім’я французького короля Франциска I нерозривно пов’язане з історією ґудзиків – саме він замовив ювелірові 13600 крихітних золотих ґудзичків для обробки свого оксамитового костюма.  За ґудзиками визначалося положення людини. Ґудзики  із золота та срібла робили для дворян, із недорогоцінних матеріалів – для солдатів і слуг, зі  скла і дерева  - для простих людей.

Свято  “Всесвітній День ґудзиків”,  був заснований американською організацією National Button Society, в 1938-му році, в XX столітті. У 1939 році в Чикаго з'явилося перше товариство людей, які збирають ґудзики. Китайський колекціонер Бо Джинфанг зібрав колекцію ґудзиків, що налічувала 110 тис. примірників, після чого його ім'я занесли до Книги рекордів Гіннесса.

У Швеції, наприклад, основу колекції застібок в Стокгольмському музеї склав переданий одним з місцевих церковних пасторів в дар набір з понад 40 тисяч одиниць ґудзиків. Музей був відкритий в 2008 році Далтоном Стивенсом з Південної Кароліни і в ньому виставлені всі шедеври з гудзиків. Свою колекцію Стивенсон почав збирати ще в 1983-му році. Тут усі охочі можуть побачити знаменитий Шевролетт, який обклеєний з 150.000 гудзиків, а також катафалк місцевого похоронного бюро, який покрили 600.000 гудзиків.  Музей ґудзиків відображає історію створення та еволюцію застібок для одягу, які були винайдені ще в епоху неоліту. У музеї, крім великої кількості традиційних експозицій, є інтерактивний зал, де можна простежити процес вдосконалення ґудзиків в різні епохи.

Цікаві факти про сучасні ґудзики

1. Ви знали, що ґудзик на задній частині коміра сорочки потрібен для того, щоб краватка не стирчала з-під коміра. Та останнім часом, коли модні більш широкі, а не вузькі краватки - це застібочка слугує більше, як прикраса.
2. А ще, ви помічали, що верхня петелька для ґудзика на сорочці завжди зроблена горизонтально, на відміну від всіх інших, які вертикальні? Це тому, що у цьому місці найчастіше сорочка розстібається, а горизонтальний отвір запобігає цьому. З такої петельки ґудзику вистрибнути складніше.
3. А ще зараз встановили навіть декілька пам'ятників цим маленьким застібкам. Ось, наприклад, у Монреалі (Канада), в Осло (Норвегія), у Нью-Йорку (США) та навіть у Києві.

Цікаво!

 

Історія виникнення анімації

Засновником анімаційного кіно вважається французький винахідник, художник Еміль Рейно, який запросив глядачів 28 жовтня 1892 подивитися в Парижі, в музеї Гревен, "оптичний театр". На своєму апараті, праксиноскопі, він показав рухомі картинки. Напередодні Міжнародного дня анімації професіонали і любителі анімаційного кіно з усього світу обмінюються програмами своїх фільмів і влаштовують прем'єрні перегляди бестселерів для вдячної публіки, яка цілий рік чекає цієї події. Зараз подібні сеанси мультфільмів одночасно проходять вже в 104 країнах світу! 

Перші спроби зафіксувати рух в малюнках відносять до палеолітичною печерним малюнків, де тварин зображували з безліччю ніг, що перекривають один одного. У Шахр-і Сохта (Іран) був знайдений глиняний посуд, вік якого оцінюється в 5000 років. На стінках посудини зроблено 5 зображень козла в русі. Також були знайдені малюнки, в Єгипті (відносять до 2000 року до н.е.). Були заяви про те, що ці малюнки необхідно назвати першими прикладами анімації, однак, це не зовсім коректно, тому що не було обладнання, здатного показати ці малюнки в русі.

Шлях анімації до її сучасного стану зайняв понад сто років. Хоч народженням анімації і вважається 1877 рік, коли винахідник Еміль Рено запатентував свій «оптичний театр», саме французький мультфільм «Фантасмагорія» започаткував жанр мультиплікації як окремого напрямку. Все тому, що він першим серед анімаційних стрічок отримав сюжет, а головний герой, Фантош, мав певний характер. Сам мультфільм був мальованим. Також Еміль Коль одним із перших застосував ефект «присутності» — у кінці стрічки, його рука з'являться у кадрі та «ремонтує» головного героя.

Бурхливий розвиток анімації почалося на початку 20 століття. Мультиплікація(з лат. multiplicatio — розмноження, збільшення, зростання) або анімація(з лат. anima — душа і похідного фр. animation — оживлення) — вид кіномистецтва, твори якого створюються шляхом зйомки послідовних фаз руху намальованих (графічна мультиплікація) або об'ємних (об'ємна мультиплікація) об'єктів. Ці твори називають анімаційними або мультиплікаційними фільмами (мультфільмами). Відразу кілька людей приблизно в один час і незалежно один від одного почали роботу над створенням анімаційних фільмів. Джордж Меллис випадково винайшов техніку зйомки, звану «stop-motion".
Уолт Дісней був першим, хто використав звук  і кольору в анімації. 1937 р. - Дісней у фільмі "Старий млин" вперше застосовує камеру, що дозволяла отримувати глибинну перспективу.  Технік анімації існує дуже багато. Вони знайомі всім, хто хоча б раз пробував зробити свій мультфільм. Зараз дуже багато мультфільмів роблять на комп'ютері. Але забувати, як були зроблені найбільш відомі та улюблені мультики, не варто.

Існують такі види анімації:

Графічна (мальована) анімація (багато мультиків Уолта Діснея - «Русалонька», «Чіп і Дейл», «Чорний плащ» тощо). Така техніка являє собою покадровую зйомку малюнків, які дещо відрізняються одне від одного. Це дуже складна техніка, що вимагає великої праці і терпіння.

Перекладна анімація («Їжачок у тумані»). Була придумана для спрощення дій аніматора. Суть її - малювати героїв по частинах і потім, шляхом перекладання деталей персонажа, покадрово знімати рух.

Лялькова анімація (мульсеріали «Домовичок Кузя», «Дядечко Ау»). При створенні використовується сцена - макет і ляльки - актори. Сцена фотографується покадрово, після кожного кадру в сцену вносяться мінімальні зміни (наприклад, змінюється поза ляльки). При відтворенні отриманої послідовності кадрів виникає ілюзія руху об'єктів.

Ротокопіювання («Подорожі Гуллівера», «Білосніжка і сім гномів», «Попелюшка», «Всі пси потрапляють до раю», «Анастасія» тощо). Анімаційна техніка, при якій мультфільм створюється шляхом окреслення кадра за кадром натурного фільму з реальними акторами і декораціями. Раніше, заздалегідь знятий фільм переносився на кальку, а потім він вручну вимальовувався художником. Зараз для цих цілей використовується комп'ютер. Пластилінова анімація («Пластилінова ворона», «Падав торішній сніг», «Сірий вовк енд червона шапочка», «Втеча з курника» тощо). Фільми робляться шляхом покадрової зйомки пластилінових об'єктів із зміною цих об'єктів в проміжках між кадрами. 

Пісочна або "сипуча" анімація, так як для створення мультфільму можна використовувати не тільки пісок, але і сіль, крупи, каву та інші дрібні матеріали. («Пісок, або Пітер і Вовк» режисера-мультиплікатора Керолін Ліф). Для створення такого фільму потрібен пісок і будь сипучий матеріал. Пісок (інший матеріал) тонкими шарами наноситься на скло, перемішується, створюючи рухому картину.

Комп'ютерна анімація («Історія іграшок», «Маша і ведмідь», «Тачки» тощо). Розстановка ключових кадрів проводиться аніматором. Проміжні ж кадри генерує спеціальна програма. 

За методом амінування:

• Покадрова технологія — це технологія, за якою кожен кадр малюється окремо. Найбільш складна й тривала, вимагає високої майстерності, досвіду та інтуїції. Проте ця технологія дозволяє здійснити практично будь-які зміни об'єкта, реалізувати найвибагливіші задуми.
• Технологія «Ключових кадрів» — полягає в тому, що створюються не всі кадри, а лише «ключові», між ними «проміжні кадри» малюються автоматично. До цієї технології можна віднести й некомп'ютерний тип анімації, коли головний аніматор займався «ключовими кадрами», а підрядні аніматори малювали «проміжні».
• Технологія «Захоплення руху» («Motion capture») — відносно молода технологія, де об'єкти рухаються або змінюють форму внаслідок аналогічних дій реальними істотами або неживих об'єктів, до яких прикріпленні датчики, що фіксуються в просторі та передають дані до комп'ютера.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО МУЛЬТФІЛЬМИ:

1) Сімпсони

• Пиво під маркою «Дафф» вироблялося в Південній Австралії з 1990 по 1996 роки. Коли з'ясувалося, що назва без дозволу запозичена з Сімпсонів, випуск припинили. Ціна цього пива доходить зараз до 10 тисяч доларів за коробку, тоді як у виробника коробка коштувала 24$.
• Прем'єру «Сімпсонів » в Анголі прорекламували за допомогою образу «африканської» сім'ї Сімпсонів. Місцеве рекламне агентство змінило зовнішній вигляд персонажів, щоб вони нагадували ангольську сім'ю. 
• На рекламних плакатах, присвячених першому показу «Сімпсонів» африканською телекомпанією, всі члени сім'ї намальовані «темношкірими» і взутими в шльопанці.

2) Губка Боб

• Спочатку шоу назвали SpongeBoy, але таке ім'я вже було зарегестіровано, і тоді Губку перейменували.
• У Спанч Боба 40 дірок.
• Автором і творцем Спанч Боба є Стівен Хілленберг, колишній морський біолог і вчитель, який навчився мультиплікації в школі мистецтв. Як і Спанч Боб, він колись працював і кухарем у ресторані морепродуктів.

3) Вінні - Пух

У радянському мультфільмі Вінні-Пуха озвучував Євген Леонов. Для досягнення більшої комічності мова артиста була прискорена приблизно на 30%. Якщо зменшити швидкість на це значення, можна почути звичайного Леонова.

Всім відомий незграбний Вінні-Пух насправді був жіночкою!

4) Міккі Маус 

• Уолт Дісней, творець Міккі Мауса, боявся мишей.                                              
• Міккі-Маус отримав зірку на алеї слави в Голлівуді.                                             
• The Walt Disney Company бореться за неприпинення охорони авторських прав на образ Міккі Мауса, вартість якого в 2008 році оцінюють в суму понад три мільярди доларів США. 
• Через діяльність компанії, спрямованої на періодичне продовження термінів охорони майнових авторських прав, через якого Міккі Маус до 2008 року так і не став громадським надбанням. 

5) Мадагаскар     

     

В оригіналі зебру Марті озвучує афроамериканець, голос якого, за задумом режисера, повинен був надати багатьом його фразам певний «негритянський» сенс і нотки американської сатири, тому у перекладній версії деякі жарти Марті спочатку виявилися незрозумілими для глядачів.

6) Скрудж МакДак

• У 2007 році міська рада міста Глазго включила Скруджа Макдака до списку видатних городян.    
• Скрудж Макдак очолив у 2007 році список п'ятнадцяти найбагатших вигаданих персонажів за версією журналу Forbes. 
• Це перший мультфільм де Скрудж Макдак з'явився як самостійний персонаж.
• Це один з небагатьох мультфільмів, де Скруджа озвучує не Алан Янґ.
• Це один з перших діснеївських мультфільмів, випущених після смерті Волта Діснея.

7) Шрек

При записі реплік персонажів актори ніколи не зустрічалися - кожен з них працював окремо, а репліки їх партнерів вимовляв асистент.            

Рухи Віслюка у фільмі були змодельовані аніматорами на основі рухів собаки - за винятком сцени погоні на початку фільму, в якій рухи Віслюка були змодельовані на основі рухів кролика. 

Перед випуском на екрани картину показали групі юристів, які повинні були визначити, чи зможе компанія Уолта Діснея подати до суду за нетрадиційне використання образів з їх мультфільмів.