Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов"їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
І прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ганки.
Жив-був народ над Прип"яттю - і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.
Ліна КОСТЕНКО
* * * * * * *
Чорнобиль попередив нас:
Мовчання -
То самогубство!
Чуєте чи ні?! -
Не дай нам, Боже, каятись в одчаї,
Не дай прозріти - в атомнім вогні.
