Із історії хімії

ТРИ ЯДОВИТЫЕ КНИГИ В УНИВЕРСИТЕТСКОЙ БИБЛИОТЕКЕ.

В библиотеке Университета Южной Дании (дат. Syddansk Universitet) мы обнаружили большую концентрацию мышьяка в обложках трёх редких книг XVI и XVII веков. Книги посвящены историческим событиям.
То, что данные книги ядовиты, было установлено с помощью серии рентгенофлуоресцентных анализов (микро-РФА). Эта технология показывает химический спектр материала, анализируя характерное «вторичное» излучение, которое идёт от материала при высокоэнергетичной рентгеновской бомбардировке. Микро-РФА широко используется в археологии и искусствоведении, например, при исследовании химических элементов керамики и картин.

Причина, по которой мы взяли три редкие книги в рентгеновскую лабораторию, состояла в том, что на изготовление их обложек, как обнаружили сотрудники библиотеки, пошли фрагменты средневековых рукописей — возможно, копии текстов по римскому и каноническому праву. Европейские переплётчики XVI и XVII веков нередко использовали старый пергамент, и ученным это прекрасно известно.
Мы попытались определить, какие латинские тексты имеются на обложках, или, по меньшей мере, прочитать хотя бы некоторые слова. Но оказалось, что рукописные буквы старых текстов густо закрашены зелёной краской, чрезвычайно затрудняющей чтение. Потому-то мы и взяли книги в лабораторию. Идея была такая: с помощью микро-РФА проникнуть сквозь слой краски и в надежде сделать закрашенные тексты более читабельными для университетских исследователей изучить то, что под ним, — химические элементы чернил, например железо и кальций.
Однако рентгенофлуоресцентный анализ показал, что зелёный пигментный слой состоит из мышьяка. Этот химический элемент — одно из самых токсичных веществ, и его воздействие может привести к отравлению, раку и даже к смерти.
Мышьяк (As) — повсеместно встречающийся металлоид. В природе мышьяк обычно связан с другими элементами, такими как углерод и водород. Такой мышьяк называют органическим. Опаснее неорганический мышьяк, который встречается в чистом виде и в соединениях. Токсичность мышьяка со временем не уменьшается.
В зависимости от типа и продолжительности воздействия мышьяк вызывает такие симптомы отравления, как тошнота, диарея, болезненные изменения кожи, раздражение лёгких, желудка, кишечника.
Найденный на обложках книг зелёный пигмент, содержащий мышьяк, — по-видимому, «парижская зелень» Это вещество известно также как «изумрудная зелень» из-за его чарующих глаз зелёных оттенков, подобных оттенкам популярного драгоценного камня.
Мышьяковый пигмент, представляющий собой кристаллический порошок, прост в изготовлении, поэтому широко и разнообразно использовался, особенно в XIX веке. Размер порошковых зёрен влияет на тонирование цвета, что видно по масляным краскам и лакам. Большие зёрна дают тёмно-зелёный цвет, мелкие — светло-зелёный. Этот пигмент известен, прежде всего, интенсивностью цвета и устойчивостью к выцветанию.
В начале XIX века в Европе развернулось промышленное производство «парижской зелени». Импрессионисты и постимпрессионисты для создания своих ярких шедевров использовали разные её варианты. Это означает, что сегодня многие музейные экспонаты содержат яд. В период популярности «парижской зелени», чтобы цвет радовал глаз, ею могли быть окрашены все виды материалов, даже книжные обложки и одежда. Постоянный контакт кожи с этим пигментом, конечно же, вёл к появлению симптомов отравления.
Ко второй половине XIX века токсичность данного вещества стала широко известной, и его перестали использовать в качестве пигмента. Однако оно часто применялось как пестицид в сельском хозяйстве. В живописи, текстильной промышленности и т. д. для «парижской зелени» нашли заменители — другие, нетоксичные пигменты. В середине ХХ века отказались и от сельскохозяйственного применения этого вещества.
Что касается наших трёх книг, то здесь ядовитый пигмент использовали не в эстетических целях, ибо он выступил в роли грунтовки. Наложили её, похоже, в XIX веке. Наверное, «парижская зелень» понадобилась для того, чтобы защитить старинные книги от насекомых и вредителей.
В определённых условиях микроорганизмы способны превратить соединения мышьяка, такие как арсенаты и арсениты, в арсин (AsH3) — сильно ядовитый газ с резким запахом чеснока.
Известно, что мрачные истории о зелёных викторианских обоях, тихо убивавших детей прямо в их спальнях, — это не выдумки.
Исследованные нами ядовитые книги вернулись в библиотеку и теперь хранятся в вентилируемом шкафу, причём каждая — в отдельной картонной коробке с предупреждающей об опасности биркой. Кроме того, мы планируем оцифровать их, чтобы они меньше попадали в руки. Кто мог подумать, что книги бывают ядовитыми! Однако бывают.

Якоб Повел Холк
Кааре Лунд Расмуссен

Пропозиція!!!

Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм більше казок

 Альберт Ейнштейн
Для чого читати дітям книжки?
Це спосіб:

● спільного дозвілля
● розвитку
● розслабитись і налаштуватись на сон
● чудова заміна гаджетам та мультфільмам сумнівного змісту
● тренування пам’яті
● розвитку фантазії та власної думки
● виробити концентрацію уваги та вміння слухати

Давайте разом виховаємо покоління розумних та перспективних особистостей!

Тест!

Свято вишиванки!

21 травня — День вишиванки
У третій четвер травня в Україні відзначають День вишиванки. У День вишиванки український традиційний одяг надягають усе більше людей! Українську вишиванку часто називають кодом нації. Залежно від історичного регіону України деталі та тематика орнаменту вишиванок відрізняються. Тому за зашифрованими у ній символами можна визначити регіон походження її власника.
Основна мета свята — збереження українських національних цінностей та їхня популяризація. День вишиванки виник у 2006 р. із ініціативи студентки Чернівецького національного університету Лесі Воронюк. Дівчина запропонувала студентам обрати один день, в який одягатимуть вишиванки. Протягом наступних років святкування розрослося до всеукраїнського рівня.
Це свято досить швидко набуло популярності, хоча ще не визнане офіційно. Зазначимо, що навіть світові зірки за кордоном одягають вишиванки у цей день
  ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО УКРАЇНСЬКУ ВИШИВАНКУ 
  • Українська вишиванка має дуже давнє походження. Численні дослідження свідчать, що вбрання із вишивкою створювали ще до VI ст.
  •  Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, а, згідно з повір’ями, були таким собі оберегом для їхніх власників від зла. Тому сорочки оздоблювали візерунками на рукавах, комірах і подолі, щоб візерунок торкався тіла.
  •  Вишивати національний одяг раніше бралися лише жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику. Зараз вишивають не тільки жінки, а й чоловіки.
  •  У кожному регіоні України є своя техніка вишивання, орнамент і традиційні кольори вишиванки. Іноді навіть окремі села можуть похвалитися своїми особливими вишиванками.
  •  В Україні є близько сотні різних вишивальних технік. Серед найвідоміших – хрестик, гладь, низь, мереження, бігунець, плетіння.
  • Вишивка однієї сорочки може займати від двох тижнів до трьох років – усе залежить від складності технік.
  •  Першим модником, який поєднав українську вишиванку із буденним одягом, став Іван Франко. Він стильно скомбінував вишиту сорочку із піджаком. Саме у такому вигляді письменника можна побачити на 20-гривневій купюрі.
  •  Найбільша кількість людей у вишиванках, яка зібралась в одному місці, була зафіксована у День Незалежності в 2011 р. у місті Рівному. На центральному Майдані міста тоді зібралося 6570 людей у вишиванках. Цю цифру зафіксовано у Книзі рекордів України.
  •  Сьогодні найбільш розповсюджені вишиванки білого кольору. Натомість вишиванки чорного кольору у давнину було прийнято одягати лише чоловікам. Українське національне вбрання все більше надихає дизайнерів.
  •  На модних подіумах тема вишивки подається у найрізноманітніших варіантах.

Вікторина!

Читання корисне для здоров'я!


Читання книг допомагає людям впоратися з хронічним болем

Дослідники з університету Ліверпуля з’ясували: читання може допомогти полегшити страждання від хронічного болю, який сьогодні спостерігається у сотень мільйонів людей в усьому світі. Регулярне читання книг діє так само на мозок людини, що і популярна сьогодні когнітивна психотерапія, кажуть фахівці. Останню досить часто використовують при лікуванні, наприклад, депресії і тривожного розладу.
На думку вчених, читання книг може допомогти людям, що страждають від хронічного болю, на якийсь час забути про свій недуг завдяки тому, що цей процес викликає щасливі спогади.
Ліверпульські дослідники оцінили вплив читання на різні групи людей, які страждають від хронічних болів. Першими були учасники спільного читання, другі – пацієнти, що проходять когнітивну психотерапію. Пояснимо, що під фразою “спільне читання” маються на увазі щотижневі зустрічі групи людей (від двох до 12 осіб), які читають різну літературу вголос – романи, розповіді або вірші – і потім обговорюють її. Виявилося, що спільне читання допомагало людям “відродити” позитивні спогади з того періоду, коли у них ще не було хронічного болю. Процес читання стимулює мозок відправляти нові “вільні від болю” сигнали до інших частин організму пацієнта, пояснюють автори роботи. У другій же групі для полегшення стану люди розповідали особисті історії про те, як вони живуть і борються з хронічним болем. Автор дослідження доктор Джозі Біллінгтон (Josie Billington) говорить: “Наше дослідження показує, що спільне читання може стати гарною альтернативою когнітивній психотерапії”.

Цікаво!

Цікаве з життя книг

Найтовстіша у світі книга - англійський словник, що містить 8600 сторінок.
*

Найбільшою книгою у світі є, видана у 1976 році у Денвері (штат Колорадо, США), «Суперкнига», розмір якої становить 274 на 307 сантиметрів, а вага - 252 кг 600 г, яка налічує 300 сторінок.
*
Однією з найменших книг є томик віршів Т. Г. Шевченка «Кобзар», який створив мікромайстер Микола Сядристий. Книга складається із 12 сторінок, кожна площею 0,6 квадратного міліметра. Перегортати сторінки можна тільки загостреним кінцем людської волосини. Книга зшита павутинкою, обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. На обкладинці - портрет поета та зображення хати, де він народився.
*
Найбільше видання у світі - це багатотомна збірка «Акти і публікації Британського парламенту 1800-1900 років». Усі томи збірки важать разом 31 тонну. Для того, щоб їх прочитати, потрібно понад 6 років.
*
Перлиною слов'янської поліграфії вважається книжка «Байки» І. Крилова, видана в Санкт-Петербурзі у 1856 році. Книга менша за поштову марку, тому читати її можна лише за допомогою лупи.
*
Однією з найбільших старовинних книг є гігантський атлас вагою 120 кг, який знаходиться в Державній бібліотеці в Німеччині. Виданий він у 1661 році і має розміри 170 на 110 см.
*
Стародавні люди писали на каменях, стінах печер за допомогою малюнків. Це було піктографічне письмо.
*
На стінах храму у Фівах вирізьблено найдавніший літопис. Стіни ці є своєрідними сторінками книги, найбільшої у світі за своїми розмірами - кам'яні аркуші її сягають до сорока метрів у ширину.
*
У давнину існували глиняні книги. У таких книгах писали загостреними паличками. Глину сушили, випалювали на вогні. Такі книги буди важкі та незручні у користуванні.
*
У Стародавньому Єгипті книги писали на папірусі. Папірус - болотяна рослина зі стеблом висотою 4-5 метрів. Стебла папірусу розрізали на тонкі смужки, розкладали їх так, щоб край однієї смужки заходив за край іншої. Краї склеювали. Наступний шар тонких смужок накладали перпендикулярно до першого. Накладені смужки пресували, просушували. Написану на папірусі книжку згортали в сувій (найдовший сувій - понад 40 метрів).
*
До XIV століття книги писали на пергаменті (за назвою м. Пергам, де його вперше виготовили). Пергамент виробляли зі шкіри молодих телят, ягнят, кіз.
*
Писали на пергаменті чорнилом та різнокольоровими фарбами. Чорнило робили із сажі, фарби з відвару кори вільхи та дуба. Заголовки, ініціали, великі букви виводили червоною фарбою. Використовували також охру - світло-жовту фарбу, лазур, золото, срібло.
*
Усі рукописні книги переплітали. Палітурку  виготовляли  з  дерев'яних  дощок, обтягнутих шкірою, парчею, оксамитом або атласом. Потому прикріплювали металеві бляхи, аби книжки довше зберігалися. Зверху одягали срібні або золоті обкладки. Верхню кришку прикрашали дорогоцінним камінням, перлами.
*
Першим почав відливати металеві букви (з них складали слова, зі слів - рядки, з рядків - сторінки) німець Йоганн Гуттенберг, який жив у місті Майнці в середині XV століття.
*
Нещодавно стало відомо, що китаєць Бі Шен ще в XI столітті друкував книги з форм, складених з окремих ієрогліфів.
*
Перша друкована книга «Львівський апостол» в Україні з'явилася у 1574 році. її надрукував Іван Федоров, який випередив іноземних майстрів, так як винайшов спосіб друкування тексту двома фарбами одразу.
*
Слов'янська писемність виникла у IX столітті. Було створено дві азбуки: «глаголицю» («глагол» - писати) та «кирилицю» (на честь їі автора Кирила).
*
Перша бібліотека виникла майже 8000 років тому. Мешканці Давньої Месопотамії писали на глиняних дощечках за допомогою тонкої палички, яка називалася «клин», а спосіб письма називався «клинопис». Дощечки випалювались, а найцінніші з них вміщувались у спеціальні конверти з глини, щоб не псувалися. Археологи знайшли тисячі таких дощечок, які зберігалися в палацах і були розсортовані в залежності від їх тематики.
*
Бібліотеки Давнього Єгипту знаходилися у храмах. їх охороняли священики. Єгиптяни писали на папірусі, який потім згортали в сувій і зберігали у скринях або на полицях.
*
Найзнаменитіша бібліотека була в Олександрії. Вона виникла приблизно у трьохсотому році до нашої ери. Там зберігалися понад 700000 сувоїв папірусу. Усі сувої були класифіковані за 120 темами і описані в каталогах.
*
Давні римляни першими здогадалися будувати публічні бібліотеки. Юлій Цезар створив систему публічних бібліотек. Після його смерті вони почали користуватися особливою популярністю. Багаті мешканці Риму спеціально засновували бібліотеки для незаможних, а також збирали величезні колекції книг для себе.
*
Каких только причуд не бывает на свете. Некая пожилая англичанка едва ли не с детства занималась тем, что приобретала кукольные домики. И вот как-то разбирая свою необычную коллекцию, она среди кукольной мебели нашла подлинную редкость —миниатюрную, размером 4x3 сантиметра, книжечку. Эта была рукописная Библия, датированная 1614 годом. Для собирателей подобного рода книжных раритетов это совершенно уникальная находка. Специалистам известны еще две такие же маленькие рукописные Библии, но они плохо сохранились. Найденная же в кукольном домике – не имеет никаких изъянов. Хозяйка находки может продать свою Библию на аукционе не менее чем за 30 тысяч долларов. Но, как известно, все коллекционеры – из породы чудаков, вот и счастливица – не исключение: она совершенно не готова расстаться с чудесной находкой.