107 років тому відбувся бій на залізничній платформі в Крутах, під час якого українська армія чотири дні героїчно тримала наступ більшовиків на Київ. Це дало змогу владі УНР укласти Брестський мирний договір, який визнав існування України як незалежної держави.

 Про Крути.

Цей бій був реально великою стратегічною перемогою УНР.

Не поразкою і точно не приводом для скиглення і трагічних плачів.

Це совєцька історіографія перетворила цю перемогу України на скиглення і ридання над «героями Крут», повністю викресливши смисл цієї битви.

До речі ці «плачі» продовжуються і зараз( бідних дітей послали на убой, загинув цвіт нації, жест відчаю, і т.д. Та ще й всенародний реквієм і траур).

Взагалі оця сформована система «плачів» перетворює героїчний «народ козаків і воїнів» на покірне стадо страждальців і повністю нівелює здобутки і перемоги.

Оце хник-хник «хлопчики, тільки повертайтесь живими» зовсім протилежне «із щитом, або на щиті».

Це імперський наратив, коли українці використовуються як м"ясо в чужих битвах.

Тоді, під Крутами, все було інакше,пряміше і простіше. Задача була не розгромити ворога, а затримати.

Питання було у виграші часу. Буквально один день. Чи навіть кілька годин.

Треба було затримати большевицько- російські війська і не дати захопити Київ саме в ці кілька годин. Бо саме в цей час йшли переговори в Бресті, де більшовицька влада, під тиском Німеччини, мала визнати УНР.

Поки Київ був вільний і не окупований, то УНР мала реальний шанс бути визнаною. Що і сталося.

А , якби окупація Києва на момент переговорів відбулася, то зник би предмет переговорів. Тобто УНР подалася більшовиками на переговорах як невеличкий заколот, який вже зліквідований, і нема про кого говорити. Сторона на переговорах нікого не представляє. Такий був стратегічний і тактичний задум большевиків. Для того і підняли "повстання арсенальців"- своєрідну більшовицьку п'яту колону в Києві, на з'єднання до яких поспішав корпус Муравйова.

Це "повстання" було скоординоване більшовиками з Петербургу. Муравйовці і "арсенальці" мали зустрітися в Києві і знищити УНР ще до її визнання.

"Арсенальців" заблокували і зачавили Січові Стрільці і Гайдамаки, дай їм Боже здоровля.

А "муравйовців" зупинили і затримали крутяни.

Я завжди дивувався - для чого треба було битися під Крутами, якщо потім всі сіли у вагони і повернулися в Київ?

А просто виграний час дав можливість визнати УНР юридично на міжнародному рівні(Німеччина і союзники).

І після цього большевики могли скільки завгодно окуповувати Київ. Це вже була дійсно окупація незалежної держави Україна, а не громадянська війна всередині Росії.

Здавалось би тонка штука, але вона дала можливість УНР отримувати "міжнародну допомогу" цілком законно.

Загибель 27 бійців студентів - трагічна випадковість внаслідок помилки, коли вони, замість свого евакуаційного ешелону, вийшли на станцію, вже захоплену ворогом.

Це не було наслідком планування чи тактики самого бою.

Бій був спланований добре і правильно. Я б сказав ідеально.

Задачу виконали із втратами ворога 1 до 4. І це в чистому полі.

Озброєння і припаси теж були добре прораховані і підготовлені.

16 кулеметів. Цілком достатньо для цієї лінії оборони. На 25 метрів один кулемет. Це більше, як військові стандарти тих часів.

Та ще кулемети і гармата потяга, який підтримував оборону вогнем.

І патронів вистачило на весь інтенсивний бій. Із запасом.

Відступили планово. І не через нестачу набоїв.

Відступили, виконавши завдання.

Все було добре продумано і обраховано.

Результат відмінний. Ворога затримали навіть не на час бою, а на чотири дні, знищивши колії.

Тож не плакати треба, а радіти, що прийшли хлопці "із щитом".

А хто не зміг, то повернувся "на щиті".

Як і має бути в українців.

Сашко Лірник

До уваги педагогів!...

 

Бібліотечна зустріч у січні..

Гарно провели час учні 4-Б класу у бібліотеці, приводом зустрічі було незвичайне свято «До Всесвітнього дня Сніговика». Діти дізнались чому це свято відзначається саме 18 січня, чия це була ідея, багато цікавих фактів про Сніговика, почитали вірши, казки сучасних авторів, відгадували загадки, дивились пізнавально-розважаючи мульти.

29 січня - річниця бою під Крутами

Бій під Кру́тами — бій, що відбувся 16 (29) або 17 (30) січня 1918 року біля залізничної станції Крути поблизу селища Крути та села Пам'ятне, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, 18 км на схід від Ніжина.

Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків «Вільного козацтва», що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.

У бою під Крутами оборонці української державності виконали наказ командування і зупинили стрімкий наступ ворога. Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

Сучасників особливо вразила загибель 28 сильних в повному розквіті сил юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. Відступаючи в сутінках, студенти втратили орієнтир та вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту червоногвардійцями. Червоний командир Єгор Попов, розлючений значними втратами з боку радянських військ (близько 300 осіб), наказав ліквідувати полонених. За свідченнями очевидців, зі 27-ми студентів спочатку знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом перший почав співати «Ще не вмерла Україна», і решта студентів підтримали спів.

Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.

На похороні в Києві біля Аскольдової Могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш «Пам'яті тридцяти».

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. —

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

21 (8) березня 1918 р.

До уваги батьків!...

 

18 січня - Всесвітній день Сніговика

 2 січня – важлива дата в календарі кожного прихильника наукової фантастики. Адже цього дня у світі відзначається День наукової фантастики. Попри те, що свято не офіційне та не визнається жодним з урядів, його підтримують такі відомі організації, як американська кінокомпанія Hallmark Channel та міжнародне видавництво Scholastic Corporation, що спеціалізується на випуску коміксів. Свято було засноване у США та розповсюдилось по різних куточках нашої планети.

Багатьох шанувальників творів наукової фантастики цікавить, чому цей день відзначають 2 січня. Проте дата вибрана не навмання – саме в цей день у 1920 році народився відомий американський письменник, всесвітньо відомий автор науково-фантастичної літератури – Айзек Азімов. Під його авторством вийшли десятки творів, написаних у цьому жанрі. Найвідомішими з них вважаються збірник «Все про роботів», «Трилогія про Фундацію».

Крім Айзека Азімова про себе також заявили наступні письменники:

 Жуль Верн – саме цей автор є батьком наукової фантастики, адже він започаткував цей жанр. Він є автором захопливих пригодницько-фантастичних творів, таких як «Діти капітана Гранта», «80 днів навколо світу», «П’ять тижнів на повітряній кулі» та багато інших.

 Герберт Веллс – один з найкращих та найвидатніших фантастів усіх часів. Його перу належать твори, які вже давно увійшли до класики світової літератури. Серед них неперевершені романи: «Невидимець», «Машина часу», «Перші люди на Місяці» тощо.

 Артур Кларк зі своєю «Космічною Одіссеєю», яка була успішно екранізована та чудово зустрінута глядачами.

 Френк Герберт – автор відомого циклу науково-фантастичних романів «Дюна», на основі якого були зняті декілька повнометражних фільмів та серіал. Як книга, так і її екранізації мають безліч прихильників. У своїх роботах автор торкається тем екології, еволюції, релігії, політики, виживання.

 Рей Бредбері – письменник, перу якого належить безліч науково-фантастичних романів та новел. Найпопулярнішим його твором є роман-антиутопія під назвою «450 градусів за Фаренгейтом».

 Вільям Гібсон є засновником кіберпанку – нового напрямку у жанрі наукової фантастики. В його творах високі технології тісно переплітаються з владою велетенських корпорацій, які керують світом. Маргінальні герої намагаються подолати режим олігархів в умовах соціального занепаду суспільства та надвисоких технологій. Яскравими прикладами таких творів є «Нейромансери», «Граф Нуль», «Мона Ліза овердрайв».

Все реак

Віртуальна книжкова виставка

 

Читай!..