Бібліотечні зустрічі в листопаді

Бібліотека в листопаді була епіцентром різноманітних подій, які відбувались в нашому ліцеї «Альта»: святковою локацією до Дня захисту дітей, екскурсійним простором для першокласників, знайшли час для читання учні початкової школи, було проведено з дітьми тематичні інтерактивні вікторини, захід про права дитини «Твій вік – твої права».

Читати завжди в тренді!

Бібліотека чекає своїх юних читачів!

Вшануймо всіх хто загинув від голоду 22 листопада о 16.00

 У день пам'яті ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ окрім вшанування всіх невинно убієнних комуністичним режимом та тез про наслідки, велика вдячність всім дослідникам які фіксували, розповідали, писали і досліджували цю тему збираючи доказову базу злочинів режиму й голосно про це розповідали й розповідають

Ну й кілька тез наслідків для цілих поколінь:

ТЕРОР і УПОКОРЕННЯ ГОЛОДОМ

Страх опинитись без їжі, неможливість втечі, відчай і безвихідь, фізичні й психологічні страждання, смерті рідних на очах, злам психіки і поведінки.

нові норми та зневіра - це не повний перелік всіх змін, спричинених голодом

ПОРУШЕННЯ ХАРЧОВИХ ТАБУ

"почали їсти навіть коней, котів та собак" - у кожній культурі, або спільноті є певні гастрономічні заборони. Голод змусив порушити неписану норму, про те, що можна їсти, а що ні. Всім довелось Переступити поріг нормальності аби вижити

ГОЛОДОМОР ЦЕ ТАКОЖ ЇСТИ ЇЖУ ЯКА НЕ Є ЇЖЕЮ

Макуха, картопляні лушпайки, бруньки та листочки липи, меляса, обдерті кукурудзяні качани і стебла, жолуді, полова, солома, шкіряні паски та підошви – те, що за інших обставин їжею не є, стало частиною "нормальної" або "бажаної" їжі

ЗМІНА УЯВЛЕНЬ ПРО ХОРОШУ І ПОГАНУ ЇЖУ

це позначилось на кулінарній поведінці. Немає поганої їжі чи зіпсутої, все можна нагріти, досолити, переварити і з'їсти.

Цей патерн поведінки притаманний багатьом хто голодував. Їжу не можна викидати чи не їсти, навіть якщо вона несмачна чи трішки зіпсута

НОВА ХАРЧОВА ПОВЕДІНКА - робити запаси

Після голодоморів сформувалась нова нормальність - Хороша їжа це та, яка довго не псується, одним з поведінкових наслідків після пережитих голодів стало прагнення робити запаси всього їстівного

НОВА КУЛІНАРНА МОВА

"харч, їдло, баланда, затирушка, ліпеники і туленики, маторженики"

У мові завжди можна простежити сприйняття світу. Нові слова на означення типу "їжі" з лушпиння, висівок, зелені, того, що зазвичай не їдять увійшли до нашого лексикону

ВІДРАЗА ДО ЗЕЛЕНІ, або чому салат це не їжа. Читаючи і аналізуючи численні свідчення, людей, що пройшли через голодомори 1932-33 та 1947, ми дійшли висновку: щавель, лобода і інша весняна зелень, це травматичні спогади з весною 1932. До того ж зелень, це те чим не наїсися, свою нелюбов транслювали на покоління

Злочини мають бути оприявлені, а зло покарано

20 листопада - особливий день. У світі його знають як Всесвітній день дитини. А в Україні саме з 2025 року він стає і новим Днем захисту дітей.

Чому це важливо? Бо діти - не просто «майбутнє». Вони вже зараз творять наше життя, наповнюють його сміхом, ідеями та мріями. У цей день у всьому світі згадують, що кожна дитина має право бути почутою, навчатися, гратися, рости в любові та мирі. А дорослі зобов’язані ці права захищати. Не на словах, а щоденно: у родині, школі, на вулиці, у країні. В Україні цей день відтепер має ще глибший зміст. Він нагадує, що дитинство має бути щасливим, а не «випробуванням на міцність». Це день, коли хочеться простих, але важливих слів: «Дитино, ти важлива. Ти не одна. Ти заслуговуєш на щасливе й захищене дитинство». Бо так і є: країна сильна тоді, коли щасливі й захищені її діти.

 

Мотиватор!..

 

20 листопада — це Всесвітній день дитини, який також є новим Днем захисту дітей в Україні з 2025 року.

Цей день пов'язаний з річницями прийняття ООН Декларації прав дитини (20 листопада 1959) та Конвенції про права дитини (20 листопада 1989) і спрямований на привернення уваги до благополуччя дітей у всьому світі.

 

16 листопада, за ініціативою ЮНЕСКО, щороку відзначається День толерантності. Тематичний інформаційний ланцюжок «На планеті толерантності»

Дата покликана нагадувати жителям планети про важливість із повагою й розумінням ставитися до чужих думок, проявів, відмінностей, фізичних особливостей, вподобань. Ми різні, і в цьому наше багатство. Ми разом – і в цьому наша сила. Сьогодні варто замислитися над цим і зробити себе і світ хоч на краплину добріше та толерантніше.

 

17 листопада - день народження Софії Андрухович

 - відомої української письменниці, публіцистки, перекладачки, лавреатки численних літературних премій і відзнак, зокрема премії ім. Джозефа Конрада і імені Германа Гессе.

"Література - найлагідніший спосіб торкатися болісних тем.", - Софія Андрухович.

Міжнародний успіх здобув роман письменниці "Амадока", який перекладено вже 16 мовами.

Нещодавно Софія Андрухович і перекладач Нільс Гокансон стали лавреатами Міжнародної літературної премії Культурного центру та Міського театру Стокгольма. Премією відзначили перший том видання роману "Амадока", який у Швеції вийшов у двох частинах.

У жовтні цього року письменниця була однією з міжнародних гостей Книжкового ярмарку в столиці Фінляндії Гельсінкі, де вийшов переклад"Амадоки" фінською мовою.

"Війна - це, звичайно, якийсь крайній вияв реальності. Ми часто ставимося до неї як до чогось аномального і перестаємо бачити, що війна це насправді вияв людини і вияв людського життя. І що на війні всі вияви і хороші, і погані. Після кожної атаки ми сумуємо, але потім продовжуємо нормальне життя. Це дуже важливо, бо буденні речі та зустрічі з близькими допомагають зберігати здоровий глузд.", - сказала Софія Андрухович в одному з інтерв'ю.

Народилася майбутня письменниця в Івано-Франківську в родині знакової постаті в українській культурі - Юрія Андруховича. "Він не заохочував, але й не перешкоджав мені бути письменницею. Він дав мені свободу робити власний вибір.", - каже Софія. На ній природа жодним чином не спочила. Досить взяти до рук і зануритися в її твори, щоб переконатися в цьому.

За її романом "Фелікс Австрія" - найкращою книгою 2014 року за версією BBC Україна - знято художній фільм "Віддана".

У видавництві Komubook вийшов роман Софії Андрухович"Катананхе". Письменник Олександр Михед так відгукнувся про нього: "Моя нова улюблена книжка Sophia Andrukhovych. І взагалі одна з найкрутіших у сучасній українській літературі. Фантастично реалістична книжка. Як дивовижно вишукано вона написана. Які глибинні архетипи, пантеони і патерни людської долі зачіпає.".

У 2026 р. в одному з найбільших у світі видавництв - американському Simon & Schuster вийде друком англійською бестселер "Амадока".

"Мені здається, "Амадока" зараз може дати багато що зрозуміти про Україну. Або підштовхнути інтерес до важливих українських тем, просто завести людину в режим пошуків і щось відкрити.", - Софія Андрухович.

"Роман "Амадока" - про зникнення цілих світів і культур та про те, що залишається натомість. Авторка порушує питання, чи існує зв’язок між Другою світовою війною та Голокостом і знищенням української інтелігенції у часи сталінських репресій. А також яким чином це пов'язано з війною, яку Росія веде проти України, і яка почалася не в XXI столітті, а вже дуже давно."

Про Україну...